Фестиваль «URBAN X – CHANGE NETWORK II»: локація «Кафе бібліофагів»

У Полтаві він народився, прожив увесь вік і, своєю поемою звершивши послання місту і світу, став генієм місця. Завдяки Котляревському Полтава – батьківщина нового українського письменства, власне художньої літератури, сучасної літературної мови, нової драматургії, нової лексикології (до першого авторського видання «Енеїди» поет додав словник на 8 тисяч слів), нової – гуманістичної – етики.

У кінці ХVІІІ століття в нас не було своєї держави, але першим художнім текстом цього часу стала поема про шлях до неї. «Енеїда» започаткувала державу слова – з нашою мовою, з нашими історією, сучасністю і візією майбутнього, з нашими цінностями і звичаями, з нашими сміхом і жалем. Будучи «енциклопедією народного життя», вона сприяла формуванню національної ідентичності – того, за що зараз тримаємося, і що, як святиню, відстоюємо власними життями…

Почавши зі сміховини, пародії на класичну, усім освіченим людям відому Вергілієву «Енеїду» (як італієць Лаллі, француз Скаррон, австрієць Блюмауер), Котляревський своїм прикладом спонукав сучасників і послідовників використовувати живу народну мову як інструмент художньої творчості. І нині це літературна мова, яка має необмежені виражальні можливості, неймовірне розмаїття літературних жанрів, тисячі імен письменників, для яких Котляревський – батько-зачинатель.

Власне, про це й говорили в «Кафе бібліофагів».

Його відвідувачів – науковців, викладачів, музейників, вчителів, школярів, внутрішньо переміщених осіб, слухачів Університету третього віку – привітали німецькі партнери, представниця проєктної команди Ольга Стефанюк, та Артем Мороз, організатор екскурсій Полтавського літературно-меморіального музею І. Котляревського, випускник ПУЕТ, який зіграв роль письменника.

Німецький філософ, фольклорист, письменник Йоганн Ґотфрід Гердер, який, до речі, побував в Україні 1769 році і пророкував їй майбутнє великої європейської держави, підкреслював, що у фольклорі більше правди про народ, ніж у наукових книжках з його історії й культури. І ми переконалися в цьому, познайомившись ближче з німецькими казками, про які з любов’ю розповіла професорка з Німеччини.

А далі смакували словом Котляревського.

Що ми не знаємо про митця, поему якого вивчаємо в школі, а п’єси понад 200 років ставимо в театрах? Усе й нічого, бо він змінюється разом з нами. Тож ми згадували його життєпис, і читали «Енеїду», і «перечитували» її, піддаючи сучасній інтерпретації, сміялися і всерйоз замислювалися про життєствердну силу владного сміху «Полтави тихої корони», неоціненний внесок у нашу культуру і відгуки в сьогоденні.

Про ключові віхи публічної біографії від імені самого письменника розповів Артем Мороз. Таємницями приватного життя краянина поділилася @Євгенія Стороха, провідний науковий співробітник Полтавський літературно-меморіальний музей І. Котляревського. Вразила вдумливістю та майстерністю виконання першої частини «Енеїди» Олена Цубер, лауреатка міжнародних і всеукраїнських конкурсів, слухачка Університету третього віку. Уривки з перекладу поеми німецькою мовою читав Юрій Дзекун, доцент кафедри романо-германської філології Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.

Інтелектуальною розминкою стала вікторина за «Енеїдою» на платформі Kahoot!, який провела керівниця українсько-німецького проєкту «Urban-X-CHANGE NETWORK ІІ: Полтавський вимір» Світлана Нестуля, директор Навчально-наукового інституту лідерства ПУЕТ. Блискучі результати гри засвідчують: полтавці різних поколінь знають і люблять поему!

Віта Сарапин, господиня «Кафе бібліофагів», схарактеризувала Івана Котляревського як genius loci – особистість, через котру можна зрозуміти дух Полтави та ментальність її мешканців, поділилася цікавим матеріалом про історію створення «Енеїди», розкрила її жанрову природу та зв’язок з нашою давньою літературною традицією, зокрема, пародіями й травестіями мандрівних дяків – переважно школярів і студентів XVII–XVIII століть, у творах яких своєрідно поєднувалися плоди академічної освіченості й народної сміхової культури.

Пані Віта допомогла віднайти в поемі проблеми, зрозумілі й близькі сучасним українцям (чесноти і вади національного характеру, система цінностей, старосвітський і новий побут і звичаї, фольклор, громадянська самосвідомість, вибір національної культурної ідентичності, воїнська звитяга («любов к отчизні де героїть…») тощо). Дотепними й повчальними виявилися «подорож» до пекла й раю «Енеїди», споглядання «гастрономічних ландшафтів», а також гендерні студії «чоловічого» й «жіночого» світів у творі.

«Смійтеся – значить, не бійтесь! Смійтеся – значить, гідно живіть і перемагайте рани своїх недоліків, підступність і зброю ворогів!», – закликає нас Іван Котляревський. Його вбрана в бурлескні шати «Енеїда» сьогодні – серйозне пророцтво нашої перемоги і попередження:

Живе хто в світі необачно,
Тому нігде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь.

Саме цими словами завершили розмову про «Енеїду» у «Кафе бібліофагів» учений, викладач, блискучий перекладач, а нині – військовослужбовець Збройних Сил України Богдан Стороха (у відеозапису – німецькою мовою) та дослідниця й популяризаторка творчості поета Віта Сарапин (українською).

Сподіваємося, що ця зустріч у стінах ПУЕТ дала добру поживу серцям і розумам тих, хто в ній узяв участь.