НОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ КУРС ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОВАЖНОГО ВІКУ «ФІЛОСОФСЬКІ ТА РЕЛІГІЄЗНАВЧІ СТУДІЇ» ПОЧАВСЯ З ЛЕКЦІЇ ПРО ЗІРКУ РІЗДВА
Я живу у Полтаві, працюю в нашому університеті – це мій центр світу. На сході сходить сонце і сідає на заході. Майже так само жили стародавні люди, у яких не було наукового світогляду і безкінечного вселенського простору, де у маленькій галактиці є маленька Сонячна система, у якій є маленька Земля, на якій у маленькому місті живе багато маленьких істоток. Вони іще не були загублені у байдужому холоді та темряві Всесвіту, не було тих цифр, які ми сьогодні не можемо уявити. Ніхто з мудреців не міг сказати, що Чумацький шлях в діаметрі має сто тисяч світлових років. Хтось мені пояснить, скільки це – світловий рік, щоб було зрозуміло не лише розуму, але й почуттям? Мабуть, важко, бо ми так не живемо. А як живемо?
З прадавніх часів люди орієнтуються по зорях, і рух небесних світил визначав їх шлях, зміни на небі призводили до змін пір року, передвіщали події. Втім, трапилась одна подія на Землі, яка змінила цю традицію, бо сама спричинила появу зірки. Подія була значною. Десь у маленькій середземноморській країні, загарбаній окупантами, у чужому місті, серед зими, у печері, що слугувала хлівом для худоби, народилося немовля. Його поява перевернула світ і розпочала історію Нашої ери.
Чудово, що з цієї події почався наш навчальний рік в апогеї різдвяних свят. Адже ми не пригадували «діла давно минулих днів», здалеку проглядаючи крізь товщу часу, а переживали власну причетність і власну включеність у той світ, у якому це відбулося і в якому це є життєвою необхідністю. Ось яку зірку приносять дитячі вертепи у наші доми і яке сповіщають нам свято. Усіх нас з Різдвом і хорошим почином – плекати народження в нас самих.
Кандидат філософських наук, викладач проєкту «Освіта впродовж життя: «Університет третього віку»
Ігор Усанов