Вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
19 травня 2025 року, викладач кафедри педагогіки та суспільних наук Костиренко Тамара Олексіївна, розповіла групі КН б-11 про геноцид кримськотатарського народу. Під час пари з «Історії та культури України» студенти розглянули хронологію депортації кримських татар, переглянули карту депортації та відео із історичними джерелами (лист Лаврентія Берії про «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу», Постанова Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар» від 11.05.1944, фото та ін.). Крім того, студенти пригадали пісню «1944» української співачки Джамали, присвячену цій трагедії.
18 травня 1944 року радянський тоталітарний режим здійснив один з найбільших злочинів у своїй історії – примусову масову депортацію усього кримськотатарського народу з його історичної батьківщини – Криму. Причина – сфабриковане звинувачення у масовому зрадництві. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а чоловіки воювали проти нацистської окупації.
О 3 годині ранку 18 травня по всьому Криму одночасно розпочалася масштабна операція НКВС. Озброєні силовики вдиралися до домівок кримських татар і під загрозою зброї змушували зібратися за 10 – 30 хвилин для примусового виселення.
Вже о 8 годині ранку 18 травня 90 тисяч кримських татар було завантажено у 25 товарних потягів. До кінця 19 травня депортація охопила понад 165 тисяч осіб, а 20 травня влада відзвітувала в Москву про «повне очищення» Криму. Загалом було депортовано 47 885 родин — 193 865 осіб, у тому числі понад 92 тисячі дітей до 16 років.
Кримських татар (киримли, кримці) депортували в переповнених товарних вагонах, без доступу до їжі, питної води, медичної допомоги. Дорога до місць примусового поселення у віддалених регіонах СРСР тривала 2–3 тижні. Основними місцями заслання стали Центральна Азія, а саме Узбецька РСР (понад 151 тисяча осіб) та Казахська РСР (4,286), а також депресивні регіони РРФСР. Після прибуття на місця заслання — важка примусова праця, голод, антисанітарія, поширення епідемій, повна соціальна ізоляція. Кримськотатарський народ був розміщений у спеціально створених ізольованих населених пунктах — так званих «спецпоселеннях», які фактично стали радянськими резерваціями. У них діяв жорсткий режим контролю: обов’язкова реєстрація в спецкомендатурах, сувора заборона залишати межі поселень, постійний нагляд з боку репресивних органів.
Уже наприкінці 1980-х та особливо в 1990–1991 роках тисячі сімей вирушили назад до Криму. Повернення було стихійним і надзвичайно складним.
Сучасна політика рф в окупованому Криму є безпосереднім продовженням геноциду, започаткованого в радянський період.
