Допомога переселенцям: харчуємо 400 осіб
«Чужої біди не буває» – це гасло, яким завжди керувався колектив університету. Переконливо довів це у 2014 році, коли приймав тимчасових переселенців з Криму, Луганської та Донецької областей, створив умови для роботи двох структурних підрозділів Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну ректорка, члени ректорату, співробітники бухгалтерії і інших адміністративних підрозділів вже з 25 лютого виїхали із Старобільська до ПУЕТ. А потім були переселенці з Сум, Охтирки, Тростянця, Харкова, інших населених пунктів Сумської, Харківської, Донецької, Луганської областей. За перші два тижні війни прихисток на 1-3 дні в гуртожитках університету знайшли понад 2000 переселенців. Більшість з них їхали далі – на Західну Україну. Але вже на початок березня близько 200 осіб, переважно похилого віку, матерів з дітьми вирішили залишитися в гуртожитках ПУЕТ до того часу, коли буде можливість повернутися в рідні місця. Ми розуміли, що продовольчих наборів, якими підтримували їх наші волонтери недостатньо.
У зв’язку з цим ректорат прийняв рішення організувати для переселенців постійне гаряче харчування. Всі технологічні умови для цього має університетська їдальня, лабораторії освітньої програми «Харчові технології та інженерія» – обладнані сучасними печами, плитами, пароконвектоматами. Але головне, що рішення ректорату знайшло відгук у серцях співробітників і студентів університету. Очолила їх досвідчена фахівчиня кулінарного мистецтва Валентина Павлівна Соловйова. Поруч із нею стали викладачі та лаборанти кафедр харчових технологій та готелньо-ресторанної справи Ю. Левченко, О. Горобець, А. Гередчук, І. Чоні, С. Медведєва, С. Львова, В. Гончаренко, Н. Слимак, О. Ходос, В. Столярчук, Л. Положишникова, О. Володько.
З особливою теплотою Валентина Павлівна говорить про волонтерський загін студентів. Називає багато прізвищ: О. Вакуленко, В. Сергєєва, К. Кравцова, О. Пошивайло, В. Безотосний, Б. Тарасюк, А. Гакраманова…
Під час нашої розмови вона постійно дає технологічні вказівки. А потім вибачається якщо когось не згадала. І дякує кожного за патріотичну позицію, небайдужість, готовність щоденно приходити на свій фронт боротьби за Україну.
Щоденно слова вдячності звучать також від майже 400 переселенців, які не лише хвалять дружній колектив за традиційно смачні страви, а й відзначають їх різноманітність.
І тут до подяк не може не приєднатися й ректорат. Зокрема, й на адресу тим благодійникам, завдяки яким ми тепер маємо не лише крупи й тушонку, а й м’ясо та макаронні вироби, сосиски й інші ковбасні вироби, олію, борошно, картоплю, моркву, буряки, інколи – рибу і т.ін. Хтось привозив те що мав, інші – перераховували кошти на придбання продуктів. При чому не лише з України, а й з США, Німеччини, Великої Британії. Після нашої спільної перемоги ім’я кожного з них ми обов’язково назвемо!
