Непокаране зло повертається… Історичні паралелі
Напередодні других роковин повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, у Полтавському університеті економіки і торгівлі відбулася гостьова онлайн лекція «Непокаране зло повертається: Голодомор-геноцид 1932-33 років і геноцид російської федерації під час російсько-української війни 2014-202…» Ганни Капустян, докторки історичних наук, професорки кафедри гуманітарних наук, культури та мистецтва Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, заступниці голови ГО Національної Асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців, яка не одне десятиліття досліджує цю тему. Говорили про історичні передумови російсько-української війни 2014-202… років, важливість української мови, як частину ідентичності українців, як нації та причини затятого нищення ворогом наших святинь.
«Студенти дізналися про паралелі геноциду минулого століття і нинішньої війни, почули записи свідків Голодомору, дізналися про постать Рафаеля Лемкіна, а також визначення термінів «геноцид і «голодомор». Примітною стала візуалізація карти світу, де позначені країни світу, що визнали Голодомор української нації геноцидом. Це ті країни, які сьогодні допомагають нам нищити ворога», – зазначила директорка Навчально-наукового інституту денної освіти ПУЕТ, Аліна Ткаченко. Найбільше, за словами Аліни Сергіївни, вражає кількість загиблих в страшних муках під час голодомору і те, з якою люттю ворог винищував інтелігенцію – вчених, письменників, поетів…
Історія багатовікової визвольної боротьби України проти російського поневолення – жорстока і кривава. Саме це ми спостерігаємо й сьогодні, під час російсько-української війни: геноцид української нації, знищення людей, нашої історії, ідентичності. Нині, – наголошує професорка Ганна Капустян, – триває битва віків: бій між добром і злом. Виграти її зможе демократичний світ тільки тоді, коли об’єднається. А для цього потрібно, щоб правду про Голодомор-геноцид в Україні і трагедію сучасної російсько-української війни знали в світі. Такі лекції, на думку дослідниці, пробуджують інтерес до історії своєї країни, спонукають її вчити і поширювати.
