19 Квітня 2022

СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ: ХРОНІКА ФРОНТОВИХ БУДНІВ

ПРО СЕНС ЖИТТЯ І ВІРИ

Розпочався особливий тиждень для всіх православних християн – Страсний. Тиждень лишається до одного з найважливіших, найсвітліших свят – Воскресіння Христового. Це період найсуворішого посту і найбільших випробувань та страждань, які Христос зазнав перед стратою.

Дозволю собі провести паралель: нинішнього тижня наша країна також проходитиме велике випробування, яке експерти називають повномасштабним наступом на Донбасі. Хоча насправді перевірка нас, українців, на стійкість, хоробрість, патріотизм триває вже майже два місяці. Щодня, щомиті!

Вкотре за ці найважчі дні в існуванні нашої незалежної держави задумуюсь: як у третьому тисячолітті, коли людство досягло неймовірних висот у технічному, інтелектуальному розвитку, могла статися така дика, варварська, абсолютно не зрозуміла адекватним людям подія – неспровокована війна. Чому, за що, навіщо?! Коли знову й знову починаю ставити собі ці запитання – душа завмирає, мозок виключається, не знаходжу відповіді. Є лише відчай і біль. Бо поведінка агресорів, котрі позиціонують себе як сильна нація, виходить за межі абсолютно всіх аргументів, виправдань, розуміння. Це так безглуздо, що на нинішньому етапі розвитку цивілізації живуть на нашій планеті 140 мільйонів недолюдей, сенс життя яких – не творити, розвивати, будувати, а вбивати, загарбувати, знищувати. Вони – мов плем’я варварів із диких лісів. Із тією різницею, що навіть дикуни не нападають безпідставно на інших. А росіяни напали. Ця нація бідна, жорстока, з класичними проявами хвороби буйних божевільних. Причому і в пересічних громадян, і в так званих лідерів. Їм місце у психіатричній лікарні закритого типу. Але немає лікарні на 140 мільйонів місць.

А ще мені невимовно боляче усвідомлювати, що на нашій чудовій планеті війна такого масштабу і з такими жертвами триває саме на нашій землі. Що гинуть люди – військовослужбовці й цивільні. Що гинуть діти! Що руйнуються українські міста і села. Що в кожного з нас цинічно і грубо вкрадено тижні, місяці життя, які ми б прожили у мирі, злагоді, коханні, достатку, затишку!

…Нинішнього тижня, вінець якого – Воскресіння Христове, українці нестимуть свій важкий хрест на Голгофу. Кажуть, Бог дає людині лише ті випробування, які вона здатна витримати. Мабуть, Бог, коли творив світ, дав Україні не тільки дуже родючі землі, а й наділив людей, які тут оселилися, особливою міцністю духу і характеру, сміливістю, добротою, талантом. А ще – вмінням захищати свою гідність і право на свободу.

Тому водночас із невимовним болем від споглядання й усвідомлення того, що відбувається в нашій країні, є ще й інше почуття. Абсолютна, стовідсоткова впевненість у тому, що ми донесемо свій хрест. Що хода наших воїнів буде переможною, бо добро завжди перемагає зло, а за темрявою завжди іде світло. Бо в цьому сенс і життя, і віри…

Оксана ГУЦУЛ, головний редактор «Вістей…»

ХЕРСОН: ЖИТТЯ В ОКУПАЦІЇ – ЖИТТЯ НА МЕЖІ

Херсон – в окупації. Це слово – окупація – стало найстрашнішими після того, як світ дізнався про звірства рашистських нелюдів у Бучі, Ірпені, Бородянці, Гостомелі, Макарові, Тростянці, Ягідному та багатьох інших містечках і селах нашої країни. «Вістям…» вдалося зв’язатися з працівником системи, який живе в Херсоні. Це була не телефонна розмова, а переписка – швидка, нервова і дуже-дуже болісна, бо в кожному слові відчувалися страждання людини, яка перебуває у пеклі. Тож подаємо інформацію коротко й максимально наближено до оригіналу.

«Дзвонити на мобільний не можна, розмови можуть прослуховувати. Перед виходом на вулицю треба видаляти всі мобільні месенджери, щоб орки, якщо заберуть телефон, не могли прочитати переписку.

Мобільний зв’язок постійно переривається. Телебачення в Херсоні не працює понад місяць. У селах області транслюють свої передачі російські телеканали. Всю інформацію про ситуацію в країні дізнаємося з інтернет-ресурсів і завдяки Дії. Віримо в краще, але дуже важко, бо орків тут дуже багато.

Багато хто намагається виїхати з міста на свій страх і ризик, під обстрілами. Тобто можна й не доїхати. Люди зникають із вулиць; є інформація і про зґвалтування. Обстріли бувають і вдень, і вночі. До того ж поряд славнозвісна Чорнобаївка.

Ліків в аптеках немає. З продуктами теж великі проблеми. Орки завозять свої товари, і це жах – ціни шалені: масло – 500 грн/кг, м’ясо – 250-500 грн/кг. Інколи в місто потрапляють селяни з городиною і «молочкою», яких ми давно не бачили в магазинах. До речі, деякі магазини відновили роботу терміналів, тож можна розрахуватися карткою.

Підприємства в місті не працюють. Багато людей залишилися без роботи. Життя міста закінчується о 15.00.

Працівники коледжу намагаються здійснювати онлайн освітній процес, але робити це дуже важко через нестабільний інтернет-зв’язок у містах і селах області або ж взагалі його відсутність. Використовують різні форми навчання і спілкування. Попри складність ситуації в окупованому Херсоні, працівники коледжу отримали зарплату…»

Запитання про інші об’єкти системи в місті так і лишилося без відповіді – зник слабенький зв’язок між Україною вільною і Україною окупованою. Але це тимчасово. Впевнена, що розмову буде продовжено, і відповідь на це важливе запитання та багато інших ми обов’язково отримаємо.

Інна Куницька

Взаємодопомога

РІВНЕНЩИНА – КООПЕРАТОРАМ ЧЕРНІГІВЩИНИ

Тилова Рівненщина взяла опіку над зраненою війною Чернігівщиною: ми всі бачили кадри звірств та наруги, які чинили на цій древній українській землі окупанти.

– Загалом спрямуємо для Чернігівської області 850 тисяч продуктових наборів: це допомога від держави, волонтерів та благодійників, – каже начальник обласної військової адміністрації Віталій Коваль. – Перші її партії – понад 20 тисяч пакунків – уже доїхали до адресатів як автомобільним транспортом, так і залізницею. Дякую всім, хто ділиться частинкою добра з тими, хто його потребує.

Кооператори Рівненщини вирішили спрямувати адресну допомогу колегам із багатостраждального краю над Десною. Це тонна продуктів харчування першої необхідності: борошно, крупи, олія, м’ясні консерви, чай із розрахунку щонайменше на сто людей. Саме стільки кооператорів, за інформацією Чернігівської споживспілки, опинилися в найбільшій скруті: у когось зруйнований або пошкоджений будинок, квартира чи майно, а хтось узагалі втратив рідних…

Попередньо голова правління Спілки споживчих товариств Рівненської області Петро Бараш мав розмову з чернігівським колегою – головою правління споживспілки Анатолієм Мирошниченком. Той розповів, що загарбники зруйнували й розграбували частину кооперативного майна, в тому числі базу в центрі Чернігова. Але не зламали найголовнішого – віри людей у перемогу та їх прагнення до свободи.

У переддень Великодня сім’ї чернігівських кооператорів отримають допомогу з Рівненщини. І відчують не лише нашу позитивну енергетику, а й глибинний смисл принципу «взаємодопомога, демократія, мир». Зрештою, нічого більш досконалого світ, який тримається на великій силі людяності та добра, не вигадав. Миру вам, чернігівці, та всій нашій Україні!

Інна ОМЕЛЯНЧУК

ТЕРНОПІЛЬЩИНА

ПОЧАЇВСЬКЕ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО

– Воєнний період випробував наше невелике споживче товариство на єдність дій, згуртованість і велику самовіддачу кожного працівника, – розповідає голова правління первинної ланки Степан Галаган. – Виробнича дисципліна, високий самоконтроль та вимогливість – такі наші правила роботи. В окремих випадках наші заклади працюють до останнього покупця, тож не завжди звертаємо увагу на режим роботи магазинів. Ми твердо віримо у перемогу над московськими загарбниками та допомагаємо наближати день перемоги невтомною працею на трудовому фронті.

Результати роботи кооператорів Почаївського СТ дуже позитивні. Лише за березень вдалося збільшити обсяги продажу більш ніж на третину. Чітка системна робота з постачальницькими структурами продукції, виробниками забезпечує безперебійний продаж товарів. В усіх сільських магазинах достатній асортимент товарів першої необхідності, не гірший, ніж у довоєнний період. У селах багато внутрішньо переміщених осіб, яких також забезпечує товарною продукцією кооперація. Останнім часом налагодилася робота кооперативного ринку, де тепер постійно зайнято підприємцями більше половини місць для продажу продукції.

Як розповів пан Галаган, із початку воєнних дій працівники споживчого товариства, суб’єкти господарської діяльності спрямували понад 13 тис. грн коштів на потреби Збройних Сил, більш як на 40 тис. грн надали гуманітарної допомоги місцевій теробороні, відправили на фронт бійцям через волонтерський центр. Ця робота активно триває щодня.

КРЕМЕНЕЦЬКЕ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО

Це одна з первинних ланок Тернопільщини, яка з’явилася на місцевому споживчому ринку на початку 2000-х. Тарас Гуменюк, голова правління первинної ланки, досвідчений кооператор, який сьогодні стоїть біля керма організації, чітко управляє господарськими процесами.

– Основна увага в роботі нині спрямована на досягнення позитивних результатів у забезпеченні сільського населення та великої групи внутрішньо переміщених осіб із районів бойових дій, допомоги нашим Збройним Силам, – розповідає Тарас Богданович. – Рахуємо кожну зароблену копійку, кожну гривню товарообороту, доходів від здачі в оренду незадіяних об’єктів, від діяльності ринку. Останнім часом ми переказали понад 10 тисяч гривень ЗСУ, направили через волонтерський центр фронту консерви м’ясні, овочеві, а також яблука, картоплю, спеціальний посуд для транспортування кулінарної продукції, закупили пально-мастильні матеріали для потреб територіальної оборони. Загалом ця сума становить понад 40 тисяч гривень.

ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА

ТИСМЕНИЦЬКЕ РАЙСПОЖИВТОВАРИСТВО

– Споживча кооперація продовжує сумлінно виконувати покладені на неї громадою обов’язки, – коментує голова правління райст Ганна Палагіцька. – Обсяги продажу товарів зростають, відчувається навіть перенасичення крамниць окремими групами товарів. Ажіотажу немає, люди усвідомили, що не варто запасатися продуктами харчування, позаяк у кооперативних крамницях є все і в достатній кількості. Окремо хочу сказати про цінову політику. Ціни на товари залежать не від кооперації, як це дехто собі думає. Торговельна націнка якою була, такою й залишилася. Ціни зростають дорогою до наших прилавків, починаючи від виробників, окремих постачальників. У нас збільшилися витрати на пальне, логістику. Прикро, але в нас чомусь за цінові перекоси нарікають лише на торгівлю. Сподіваюся, наше суспільство зрозуміє роботу кооперації як економічно прозорої системи, що не має мети заробляти великі прибутки в такий відповідальний і скрутний для країни час.

Ганна Миколаївна негативно висловилася про заборону продажу алкогольних напоїв, адже місцевий бюджет втратив акцизний збір від реалізації алкоголю. Алкоголь роздрібна торгівля могла б продавати хоч кілька годин на день, але наповнення до бюджетів було б суттєвим.

ЛЬВІВЩИНА

СТАРОСАМБІРСЬКА РАЙСПОЖИВСПІЛКА

– Майже два місяці війни дали величезний досвід, як працювати, діяти за екстремальних умов. Досвід роботи кооперативних торговельних закладів в умовах війни – особливий. І він дуже відрізняється від того, який торговельні заклади набули в умовах пандемії коронавірусу, – розповідає голова правління Старосамбірської райспоживспілки Роман Кватюра. – За наповнюваністю магазинів товарами під час війни люди оцінюють загальну складність ситуації. Уявіть, яка могла бути паніка в людей навіть на відносно мирній території, якби магазини стояли порожніми. Тому те, де ми брали товар, як його доставляли – це наші внутрішні виробничі проблеми. Мета була одна: щоб покупці приходили у наповнені товаром магазини і їх обслуговували привітні продавці. Із цим завданням ми впоралися.

Також дехто з наших працівників зі щирим серцем і відкритою душею надали прихисток у своїх домівках переселенцям, допомагають їм із харчуванням. Тимчасово переселені особи живуть у багатьох школах, в інтернаті, ми доправляємо туди продукти, овочі. За період війни кожен кооператор, райспоживспілка, споживче товариство взяли посильну участь у переказі коштів на рахунок Збройних Сил України. Наші працівниці плетуть маскувальні сітки. Одне слово, всі працюють, ніхто не нарікає на хвороби, втому. Потрібно буде працювати більше – знайдемо ресурси. Бо головне – перемогти рашистів.

ЯВОРІВСЬКА РАЙСПОЖИВСПІЛКА

Так склалися обставини, що Яворівський район чи не найбільше постраждав від ракетного удару москалів по місцевому військовому полігону. Відчули на собі цю трагедію і жителі навколишніх сіл.

– На споживчу кооперацію в цих населених пунктах припадає десь третина всіх продажів, – каже голова правління Яворівської райспоживспілки Володимир Кмицяк.- Тому на наші сільські крамниці покладено відповідальність за повноцінну торгівлю в умовах воєнного стану.

Пан Кмицяк також дав докладну інформацію про участь системи у формуванні гуманітарної допомоги війську. У багатьох випадках саме споживча кооперація є осередком організації такої допомоги, залучає місцеве населення та підприємницькі структури до цих заходів, тісно співпрацює з органами місцевого самоврядування.

– Перші кошти та перша продукція, які за нашої участі надіслали в район бойових дій, надійшли від системи ще 26 лютого, – розповідає Володимир Кмицяк. – Щоб гуманітарна допомога не розпорошувалася, а це не тільки продукти харчування, а й одяг, речі першої необхідності для воїнів, разом із волонтерським центром працюємо напряму: збираємо замовлення від військових структур, у яких служать наші земляки, і забезпечуємо їх. Знаючи їх потреби, в кожному кооперативному магазині відкрили спеціальний куточок із переліком товарів, медикаментів, одягу, необхідних конкретному замовнику на фронті. Акумулюємо гуманітарну допомогу від місцевого населення разом із волонтерами, а потім вантажимо у транспорт і відправляємо бійцям на фронт, на Яворівський полігон. У кооперативних приміщеннях також формуємо гуманітарку з сусідньої Польщі й потім відправляємо Збройним Силам. Нещодавно польський волонтер з Жешува сказав, що знає нашу працю і готовий співпрацювати з такими людьми. З перших днів війни у селі Івано-Франкове місцеве споживче товариство власними силами у підвалі коопунівермагу організувало бомбосховище для місцевого населення, забезпечило необхідними засобами захисту та речами для проживання. Не обійшлося без кооперативної допомоги в придбанні тепловізорів, прохідного спеціального автомобіля на передову. Загалом із початку війни Яворівська споживча кооперація направила на потреби армії фінансових коштів, гуманітарної допомоги на суму понад 200 тисяч гривень.

На фото: яворівські кооператори беруть активну участь у формуванні гуманітарної допомоги. Ця допомога поїхала у Бучу на Київщині та Запоріжжя

Михайло МАЗУР

КООПЕРАТИВНІ ЗАКЛАДИ ОСВІТИ

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

Подбали про дозвілля дітей переселенців

Нещодавно актову залу Полтавського університету економіки і торгівлі знову наповнили радісні дитячі голоси. З постановкою для дітей внутрішньо переміщених осіб, які живуть у гуртожитках ПУЕТу, завітав Полтавський академічний обласний театр ляльок.

Актори показали виставу «Семеро козенят та Вовк». Маленькі глядачі радісно вітали сценічних героїв, щиро реагували на казкові події і отримали чимало позитивних емоцій від дійства.

У нелегкі часи діти мають залишатися дітьми, тож адміністрація коопуніверситету докладає максимум зусиль, аби відволікти їх від жахіть війни, які їм судилося пережити.

Окремо варто відзначити професіоналізм творчого колективу театру, його відданість своїй справі. Юні глядачі вже чекають на нові зустрічі!

За сайтом університету