СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ: ХРОНІКА ФРОНТОВИХ БУДНІВ
Час невблаганний – в інтернет-простір виходить, можна сказати, ювілейний випуск «Вістей…», який видаємо за умов воєнного стану – двадцятий.
А мені перед очима наша газета, те, як ми б її редагували, верстали, якби не війна… Ми з колегами вже дуже скучили за повноцінною роботою в редакції, за більш тісним спілкуванням, за різноманітними подіями, на які завжди була багата споживча кооперація у мирний час.
Якби життя кожного з нас не розділилося на два різних світи 24 лютого 2022 року після варварського, цинічного нападу росії, що його благословив головний фашист сучасності – путін, ми б сьогодні у редакції працювали над черговим номером. Й інтерв’ю із Віталієм Кирилюком, заступником голови правління Вінницької обласної спілки споживчих товариств, яке нині підготували, обов’язково було б надруковане під головною рубрикою – «Тема номера». Бо воно надзвичайно глибоке, цікаве, корисне.
Втім, ми цінуємо те, що маємо змогу доносити своє слово, інформацію про те, як і чим живе в умовах війни система споживчої кооперації, завдяки офіційному сайту Укркоопспілки. Бо комунікації сьогодні – це один із тих важливих моментів, які дають змогу дивитися на світ ширше, оптимістичніше, впевненіше.
Готуючи цей ювілейний випуск, ми отримали привіт із мирного життя від сумських колег. Сьогодні з’ясувалося, що на редакційну адресу буквально за кілька днів до початку надійшло привітання Спілки споживчих товариств Сумщини їхньому колезі – дуже відомій і шанованій людині в усій системі, Миколі Олександровичу Лисянському, із його ювілеєм. Вважаємо, що війна – не причина, аби не привітати гідну того людину. До речі, в редакційному портфелі є матеріал Миколи Лисянського про 30-річчя «Вістей…». І хоч поки до цього матеріалу ми не маємо доступу, бо редакційний сервер заблокований, але ж іще, як кажуть, не вечір. Перший номер «Вістей…» вийшов у світ у травні 1992-го… Хто знає, можливо, травень 2022-го теж стане знаковим не тільки для нашого колективу. Для всієї країни! Для всього світу! Дуже й дуже цього прагнемо, а думки, як відомо, мають властивість матеріалізуватися…
З перших уст
ВТАЛІЙ КИРИЛЮК ПРО ДОСВІД РОБОТИ КООПЕРАЦІЇ ВІННИЧЧИНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ
Віталій Кирилюк, заступник голови правління Вінницької обласної спілки споживчих товариств: «В умовах війни споживча кооперація Вінниччини працює на повну потужність»
Поспілкуватися з одним із керівників споживчої кооперації обласного рівня особливо корисно. Бо він має вичерпну інформацію з усіх куточків області про всі напрями діяльності кооперативних підприємств, а отже, може об’єктивно оцінити, як змінилася робота системи впродовж найскладнішого за всю історію незалежної України місяця. Свою думку пан Кирилюк сформулював однозначно: споживча кооперація України витримала випробування війною і робить усе можливе, аби наблизити нашу перемогу.
– Віталію Анатолійовичу, Вінницька облспоживспілка об’єднує 17 райспоживспілок, 10 районних споживчих товариств, 450 споживчих товариств. Основні напрями діяльності – торгівля, побутове обслуговування населення (від столярних майстерень до стоматологічних кабінетів), заготівельна діяльність (від сільгосппродукції до вторсировини), виробництво продуктів харчування (від пекарень до коптилень). Крім того, облспоживспілці належить 28 ринків. Абсолютна більшість зазначеного вкрай необхідна для забезпечення перемоги України. Після початку російського вторгнення минув місяць. Чи можна стверджувати, що Вінницька ОСС загалом пристосувалася до роботи за умов воєнного часу?
– Безперечно. Але маю наголосити на тому, що Вінницька область, на щастя, розташована осторонь активних бойових дій. Звісно, впродовж перших днів війни ми спостерігали ажіотажний попит на продукти і товари першої необхідності, але кооператори за 3-4 дні зорієнтувалися й організували безперебійне постачання в наші торговельні заклади. Належні системі виробничі підприємства, як-от хлібозаводи, також устигли забезпечити себе сировиною, аби мати змогу перейти на цілодобовий графік роботи. Результат – випуск хліба і хлібобулочних виробів збільшився в 2-2,5 раза. Нині вся виробнича діяльність стабільна, маємо запаси сировини приблизно на місяць. Безперечно, є й проблеми з окремими сировинними складовими, але ми їх оперативно долаємо.
Усі магазини торговельної мережі споживчої кооперації області працюють, жоден не закрився. Більше того, навіть заплановане ще до початку війни відкриття магазину в одному з наших районів відбулося, незважаючи на нинішню ситуацію. Слід визнати, що важче відновлюється торгівля промисловими товарами. Наша база функціонує, відпускаємо товари в міру потреби. Логістика не зазнала особливих змін, хіба що більше працюємо з місцевими виробниками. Звісно, асортимент звузився, подекуди на 30-40%, але вся група продуктів і товарів першої необхідності наявна на полицях магазинів. Зростання цін помірне, адже ціноутворення нині контролює Кабмін. Тому в кооперативних торговельних закладах ціни значно нижчі, ніж у підприємців та на ринках.
– На початку розмови неможливо уникнути запитань, які ми ставимо з особливою тривогою: чи є втрати серед кооперативної спільноти Вінниччини? Чи є пошкоджене варварським нападом майно обласної системи споживчої кооперації?
– На сьогодні, дякувати Богу, втрат серед кооператорів немає. Об’єкти нерухомості, виробничі потужності, майно системи також не постраждали. Під час кількох ворожих обстрілів ракетами зазнала пошкоджень військова інфраструктура, вінницька телевізійна вежа (до речі, вона колись була однією з найвищих у Європі – 354 м!). Серед кооператорів чимало тих, хто пішли на війну з першого дня. Це голови споживчих товариств, наш колега-кооператор, депутат обласної ради минулого скликання. Багато наших працівників записалися до територіальної оборони. Та й волонтерам роботи вистачає: виконання замовлень військових, формування гуманітарної допомоги, опіка внутрішньо переміщених осіб, яких у Вінниччині 30 тисяч на постійній основі й близько 60 тисяч – тих, хто має намір через нашу область вирушити до інших більш-менш безпечних регіонів України чи за кордон. Правління облспоживспілки також постійно займається вирішенням важливих питань на запити війська, інших силових структур, причому не лише в обласному центрі, а й у районах. Допомога від споживчої кооперації – це продукти харчування для наших захисників та евакуйованих із районів бойових дій мирних громадян, промислові товари, а суто для війська ми допомагали навіть шукати бронежилети й інше спорядження. За нинішніх обставин проблеми виникають там, де, на перший погляд, їх було годі й уявити. Наприклад, для облаштування блокпостів необхідні звичайнісінькі мішки для піску, а де їх узяти в такій кількості? То ми оперативно знайшли й передали теробороні. Але нині ситуація стабільна, все організовано як належить, тож допомагаємо переважно продуктами харчування.
– Ринки останніми роками стали чи не головним об’єктом уваги обласних очільників споживчої кооперації. Про один із них Ви навіть торік писали у «Вістях…» (№8, 2021 р.). Як працюють ринки Вінницької ОСС тепер і що змінилося в їх роботі порівняно з мирним часом?
– Ринки протягом перших кількох днів (до тижня) з міркувань безпеки не працювали. Але потім відкрилися і тепер працюють на 50-60% порівняно з довоєнним часом, тому що багато підприємців виїхали на захід України та за кордон. Відновилася торгівля непродовольчими товарами, м’ясом, продуктами харчування. Тобто місто повертається до повноцінного життя, навіть затори з’явилися на наших дорогах.
– На третіх зборах ради Вінницької облспоживспілки ХVІІІ скликання («Вісті…» №15, 2021 р.) було озвучено, що в області налічується 30 маркетів, які належать системі. Чи всі вони працюють і як змінилися методи наповнення полиць?
– Усі маркети працюють, забезпечені товарами. Звісно, логістику ми змушені коригувати, бо чимало оптових партнерів також змінюють канали постачання товарів. Раніше найпопулярнішим напрямком був Київ, а тепер переорієнтовуються на Львів та на закордонних постачальників. Асортимент товарів зменшився, подекуди також на 30-40%, але основні продукти є. Щоправда, іноді відчувається нестача товарів у порівнянні з довоєнним асортиментом, та продаж відбувається без обмежень. Хороші показники демонструє споживче товариство «Малина» в Немирові, «Юлія» в Липовці, маркет у смт Дашів Іллінецького району. До речі, непрості обставини не перешкоджають зберігати в маркетах навіть виробництво власної продукції. Тобто торгівля справляється з забезпеченням населення продуктами. До того ж останнім часом попит трохи знизився. На початку війни споживачі змітали з полиць геть усе, що, власне, й не дивно. А тепер, побачивши, що торгівля працює стабільно, трохи заспокоїлися.
– Заклади ресторанного господарства за умов воєнного часу значною мірою втратили актуальність, але, можливо, їх вдалося перепрофілювати?
– Це одна з болючих проблем. Спочатку їх роботі перешкоджала пандемія COVID-19, а тепер війна, що зводить чи не нанівець потребу в закладах громадського харчування. Але їх працівники і попередні два роки, й тепер стараються пристосовуватися. Працюють на замовлення, активізували роботу в людних місцях (на вокзалах, автостанціях). Дуже багато займаються волонтерською діяльністю, обслуговуючи тероборону та ЗСУ, а також внутрішньо переміщених осіб. Звісно, на цьому не заробиш, але ж не все вимірюється грошима. У Вінниці більша потреба в закладах громадського харчування. Навіщо далеко ходити: у будівлі облспоживспілки нині розміщено евакуйованих із зони бойових дій громадян, і харчування їм забезпечують там же.
– Чи працюють на Вінниччині кооперативні підприємства, що надають різноманітні послуги?
– Так само, як і ринки, більшість відновили роботу не одразу. Хоча аптеки працювали постійно з першого дня війни. А зараз майстерні, перукарні, стоматологічні кабінети функціонують у звичайному режимі. Від початку вторгнення минув уже місяць, і життя бере своє. Адже послуги, що надають ці підприємства, мають стабільний попит. Треба дбати про здоров’я, ремонтувати побутову техніку, що вийшла з ладу, та й жінки за будь-яких обставин залишаються жінками: зробити зачіску, провести якісь косметичні процедури – усе це необхідно, щоб не падати духом. Тож цей напрям – надання послуг населенню – працює дуже активно, тим більше що людей на Вінниччині побільшало.
– Ми всі розуміємо, що нині безпечної місцевості в Україні, на жаль, немає, але є більш та менш небезпечні області. Уряд закликає виробничі підприємства і бізнес переносити свої потужності в безпечніші порівняно з зонами бойових дій регіони та відновлювати роботу. Чи є такі будівлі й майданчики на Вінниччині, а якщо так, то чи будуть там розміщені евакуйовані з зони бойових дій підприємства?
– Запити такі є, буквально вчора я спілкувався на ці теми з представниками виробництва, яке евакуюють із Харкова, але в нас усі придатні для роботи будівлі, майданчики й навіть складські приміщення зайняті на 100 відсотків. Тож, на жаль, тут ми безсилі допомогти. Звісно, можна знайти варіанти в районних центрах, але такі пропозиції не влаштовують власників бізнесу, вони сподіваються розмістити виробництво в обласному центрі. З одного боку, прикро, що не можемо посприяти у цій справі, а з другого – це яскраве свідчення, що в умовах війни споживча кооперація Вінниччини працює на повну потужність.
– І останнє запитання: торік в інтерв’ю «Вістям…» (№5, 2021 р.) голова правління Вінницької обласної спілки споживчих товариств Василь Васильович Подолян сказав: «Ми, кооператори, об’єднавшись, працюємо і будемо працювати на інтереси наших пайовиків та країни за будь-яких суспільно-політичних обставин». Чи вдається це, на Вашу думку, в умовах війни?
– Так, поза всякими сумнівами. Тим більше зараз, коли кооперація неймовірно згуртувалася навколо справи захисту нашої України на всіх напрямах роботи. Це і допомога ЗСУ, і волонтерство, і наша традиційна діяльність – забезпечення людей продуктами й товарами. І ми віримо в перемогу. Коли вона буде? Цього ще не знаємо. Тиждень. Два. Може, більше. Але буде обов’язково.
Ярослав Бесклубенко
Війна змінює людей і їхні уявлення про те, що в житті головне, а що – другорядне. А ще проявляє в них риси, які, можливо, залишилися б непоміченими у мирному житті. Підтвердження цьому – коротенькі розповіді Віталія Анатолійовича, які ніби самі собою впліталися у відповіді на запитання «Вістей…».
Нові традиції
За теперішніх обставин ми підтримуємо дуже тісний зв’язок із усіма районними організаціями. Якось уранці телефоную до голови правління Могилів-Подільського райспоживтовариства Світлани Нарольської, аби дізнатися, яка в них ситуація, які проблеми. А вона повідомляє, що не може зараз говорити, зателефонує трохи згодом. За деякий час – дзвінок. «Вибачте, але не могла вам відповісти. Ви зателефонували зранку, коли ми зібрали правління. І так збіглося, що дзвінок пролунав о 9 годині. А цей час не для розмов, він – для вшанування пам’яті загиблих унаслідок збройної агресії російської федерації». І справді: маємо пам’ятати. Завжди.
І ще одна традиція прижилася на міському ринку – провідному підприємстві Могилів-Подільського РСТ. Тепер перед початком кожного нового робочого дня на ньому лунає гімн України.
150 тисяч для ЗСУ від друга з-за кордону
Ще задовго до війни у нас, вінницьких кооператорів, склалися дружні відносини з кооператорами Латвії. Спілкувалися, ділилися досвідом, навіть проводили з ними спільні тенісні турніри, інші заходи. А коли почалася війна, в офісі Вінницької облспоживспілки пролунав телефонний дзвінок. З’ясувалося, що латвійський підприємець і кооператор Атіс Сауснітіс, який живе далеко за кордоном, дізнавшись про агресію проти України, доручив своєму синові переказати на адресу Вінницької облспоживспілки 150 тисяч гривень власних коштів (у перерахунку на нашу національну валюту). Мовляв, вам краще знати, на які потреби їх використати. Але чиї потреби сьогодні можуть бути важливіші від потреб ЗСУ? Ми надіслали цю пожертву на рахунок Збройних Сил України. Тож користуючись нагодою, дякуємо панові Сауснітісу і пишаємося дружбою з такими людьми.
КООПЕРАТИВНІ ЗАКЛАДИ ОСВІТИ
ЗАХИСТ ДИПЛОМІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ
Написання та захист курсових робіт – важливий елемент освітнього процесу студентів. Важливий до такої міри, що навіть за умов воєнного стану мав би відбутися. Адже є головним підсумком здобуття освіти.
Студентами юридичного відділення Новомосковського фахового коледжу економіки та права ім. С.В.Литвиненка все вдалося – курсові роботи з Кримінального права (на третьому курсі), Цивільного та сімейного права (на четвертому курсі) були написані. Цим студенти продемонстрували свої навички самостійної роботи над першоджерелами, законодавчою базою та літературою, що вони вміють вибирати, систематизувати і творчо переосмислювати, систематизувати матеріал, знаходити у ньому головне, формулювати та логічно викладати власні думки. Важливе й уміння працювати з Єдиним державним реєстром судових рішень України, сайтом Офісу Генерального прокурора, сайтом Верховної Ради України та іншими офіційними джерелами.
Виконання письмових робіт сприяє поглибленому вивченню дисципліни студентами і є важливою формою перевірки їхніх знань. Важливі також формування та реалізація риторичних вмінь і навичок під час захисту курсових робіт.
Захист робіт із Кримінального права серед студентів третього курсу юридичного відділення, груп П-31, 32 відбувся в режимі офлайн у коледжі та (після перерви, спричиненої введенням воєнного стану в державі) в режимі онлайн із застосуванням інтерактивних технологій. Серед найкращих студентів – Ксенія Ткач, Катерина Свірь, Тетяна Мурчич, Оксана Компанієць, Єлизавета Мазай, Єлизавета Шило, Денис Олійник, Вероніка Макаренко, Юлія Ніколєнко, Аліна Пустовойт, Богдан Чернишов, Карина Артеменко, Римма Гриженко, Денис Нестеренко, Владислав Дендеберя, Аліна Дерев’янко, Анастасія Тищенко, Аліна Федорова. Уся ця талановита молодь обов’язково успішно застосовуватиме свої знання у мирній і вільній Україні.
ВІТАЄМО!
Миколу Олександровича Лисянського, ветерана праці Сумської облспоживспілки, з нагоди 75-річчя, яке він відсвяткував 17 березня 2022 року.
Трудову діяльність Микола Олександрович Лисянський розпочав у 1965 році робітником радгоспу «Новопетрівський» Лебединського району. Потім навчався в професійно-технічному училищі, працював тренером спортивного товариства «Трудові резерви».
Після закінчення в 1970 році Сумського кооперативного технікуму почав працювати в апараті облспоживспілки. Займав посади інструктора, старшого інструктора, начальника відділу організаційно-масової роботи. У 1989 році очолив управління кадрів, соціальних питань і організаційно-масової роботи.
У 2002-2003 рр. обіймав посаду заступника голови правління Сумської райспоживспілки. З 2003 року виконував обов’язки заступника голови правління облспоживспілки, у грудні 2004-го був обраний заступником голови правління облспоживспілки з покладанням обов’язків начальника управління кадрів, соціальних питань і оргмасової роботи. З липня 2011-го по 2015 рік працював радником голови правління облспоживспілки. Має 44 роки кооперативного стажу.
Протягом своєї трудової діяльності в споживчій кооперації вів роботу та надавав практичну допомогу кооперативним підприємствам і організаціям із добору, розстановки та виховання кадрів, поліпшення організаційно-кооперативної роботи.
Має заслужений авторитет і повагу серед кооператорів та пайовиків області.
Обраний членом Ради Споживспілки Сумської області, членом правління та членом Ради Сумської райспоживспіки.
Шановний Миколо Олександровичу!
Висловлюємо Вам глибоку шану та вдячність за невтомну працю та відданість споживчій кооперації. Нехай тепло та затишок родинної оселі надійно захищають Вас від життєвих негараздів, а в майбутньому на Вас чекає ще багато наповнених корисними справами і земними радощами років.
Зичимо всіх земних щедрот, достатку, злагоди і любові. Нехай кожен новий день буде багатим на радісні звістки, приємні події та особисті досягнення.
З повагою та найкращими побажаннями – правління Сумської облспоживспілки, президія галузевого обкому профспілки
Вітаємо!
Ганну Володимирівну Щирбу, головного бухгалтера Підволочиського районного споживчого товариства, з 60-річним ювілеєм, який вона святкує 29 березня.
Шановна Ганно Володимирівно!
Правління районного споживчого товариства та районна профспілкова організація щиро вітають Вас із ювілеєм.
Понад 40 років трудової діяльності Ганна Володимирівна присвятила споживчій кооперації, пройшовши шлях від рядового бухгалтера до головного бухгалтера районного споживчого товариства. Всі, хто знає і працює поруч із Ганною Володимирівною, цінують її високу працездатність, справедливість, вимогливість, принциповість та вміння успішно довести будь-яку справу до кінця. Ці якості сприяли зростанню поваги та авторитету Ганни Володимирівни серед працівників споживчої кооперації.
Вітаємо Вас, шановна Ганно Володимирівно, з ювілеєм! Бажаємо Вам добра, щастя, міцного здоров’я і мирного неба.
Хай будуть з Вами здоров’я та сила,
Хай доля буде ласкава і щира!
Хай Господь дарує надію й тепло
На довгі літа, на щастя й добро!
З повагою та найкращими побажаннями – колектив працівників Підволочиського райСТ та районна профспілкова організація
З сайту Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств