СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ: ХРОНІКА ФРОНТОВИХ БУДНІВ
Хоч би як це дивно звучало у нинішні важкі дні, але дух життєствердного свята, що наближається, – він уже з нами. І відчувається в усьому, що ми робимо. Найперше – частіше звертаємося до Бога по допомогу в молитвах. Просимо захистити наших воїнів, дарувати нам перемогу над страшним ворогом, а кожному українцю – сил вистояти і жити далі. А ще в кожній квартирі, хаті з’являються атрибути свята – дістаємо форми для випікання пасок, шукаємо нові рецепти, купуємо все, що потрібно до Великодня, наводимо лад у домівках, у своїх думках, проявляємо ще більше співчуття та допомагаємо тим, по долі яких своїм шаленим катком проїхала війна, хто втратив рідних, у кого зруйновані домівки.
У редакційному портфелі «Вістей…» також більшає матеріалів про те, як працівники споживчої кооперації, їхні родини готуються до цього величного свята. І на душі теплішає…
БУКОВИНА
ВЕЛИКОДНІ ГОСТИНЦІ ВОЇНАМ
Свою розмову про роботу кооперації в умовах воєнного стану з головою правління Вашківецького СТ Вижницької райспоживспілки, депутатом Чернівецької обласної ради Іваном Шевчуком я розпочав з прохання прокоментувати роль споживчої кооперації на трудовому фронті, її участь у сприянні перемозі над московськими агресорами. І ось що почув у відповідь:
– Є давня притча про мурашку і злого царя, який вирішив спалити пророка. Царські прислужники розпалили багаття. А мураха тим часом набрав у свій хоботок води і поповз гасити багаття. Виливши її у вогонь, поспішив знову по воду. Це викликало гомеричний сміх у тих, хто за цим спостерігав. Мурасі почали доводити: ти ж такий крихітний і безпорадний, чи допоможе малюсінька крапля води з твого хоботка? На це мураха відповів: «Настане Судний день, і мене спитають: а що ти робив, коли живу людину палили? Тому я роблю посильне, гашу вогонь, як можу». Ось так і споживча кооперація, – продовжує пан Іван. – Результати роботи споживчого товариства – ніби крапля в морі, але ж разом ми – система, сила, здатна впливати на конкретну ситуацію. Можливо, з часом і про кооператорів-воїнів, працівників прилавків, пекарів, кондитерів, кулінарів теж складатимуть притчі, пісні, вірші. А нині треба спільними зусиллями наближати перемогу!
Вашківецьке споживче товариство – одне з найкращих у системі споживчої кооперації Буковини серед півсотні первинних ланок. Тут працює сучасний коопмаркет, сільські крамниці з найвищими стандартами обслуговування. Голова його правління, Іван Шевчук, дуже активна й помітна людина у місцевій громаді. Не випадково його вже втретє обирають депутатом обласної ради, де очолює комісію з питань бюджету.
Пан Шевчук очолює й громадську організацію «Вашківецька Черемшина», яка займається формуванням та пересилкою гуманітарки на передову для своїх земляків із Вашківецької територіальної громади, котрі служать у ЗСУ. Таких понад 100. Іван Васильович, разом із кількома волонтерами супроводжували гуманітарний вантаж бійцям у Харківську, Запорізьку та Донецьку області, де захищають Батьківщину від агресора 44 земляки з Вашківецької ОТГ. Між іншим, окрім пасок, писанок, ковбас, копчень, м’ясних консервів, традиційних місцевих великодніх страв (навіть холодцю), бійцям також доставили на замовлення тактичні рукавиці, берці, рації, бронежилети, запчастини до авто та багато іншого.
Заступник міського голови Андрій Приймак дуже гарно відгукнувся про допомогу в цій справі кооператорів:
– Без них, без очільника споживчого товариства Івана Шевчука організувати гуманітарну допомогу мобілізованим із нашої громади бійцям було б значно важче. А нині першу скрипку тут грають люди, які знаються на такій роботі, вміють підібрати товарну продукцію, знають, як доставити її на передову, професійно пакують, допомагають правильно оформити вантажі й доставити з допомогою місцевих волонтерів-підприємців на фронт.
Як розповів Іван Васильович, вашківецький міський голова Микола Перч, до речі, колишній працівник споживчого товариства, добре вміє коптити домашні великодні м’ясні вироби. Тож уся копченина, якою смакуватимуть бійці, – справа його рук. До випікання пасок долучився хлібокомбінат райспоживспілки, а також кондитери міні-пекарні коопмаркету споживчого товариства. Тож великодні кошики збирали всією кооперативною спільнотою. За період воєнних подій споживче товариство переказало коштів на ЗСУ, відправило різноманітної продукції загалом майже на 150 тисяч гривень.
– Наше кооперативне вам вітання, дорогі воїни, з подякою та побажанням повертатися до рідної домівки з перемогою та здоровими! – бажає Микола Перч.
Михайло Мазур
Голова правління Вашківецького СТ Іван Шевчук (праворуч) разом із заступником голови вашківецького мера Андрієм Приймаком формують гуманітарний вантаж для бійців ЗСУ
Паски воїнам від мініпекарні коомпмаркету СТ
Колектив кооперативного маркету отримує завдання від голови правління щодо підготовки кооперативної продукції для відправки на фронт
Із керівником коопмаркету Галиною Єленюк
РІВНЕНЩИНА
«МИ – З УКРАЇНИ!»
Так тепер вітається кооперативна родина Ніколайчуків із Радивилова. І це вітання знає вже, здається, вся планета Земля. Бачите, як виходить: путін хотів «руського міра», а світ став українським.
Зокрема й завдяки тому, що серед нас є такі родини, як Ніколайчуки з Радивилова. З перших днів війни у них своя передова. Голова правління Радивилівського райспоживтовариства Василь Ніколайчук одразу ж посилив охорону магазинів. Довезли й товарів за помірними цінами. Хоч мали чималенькі залишки, наситили полиці всіх крамниць товарами ще на 200 тисяч гривень. Згодом знову поповнили запаси. Словом, дефіциту земляки не відчувають. Так і має бути, коли керівник на своєму місці. А ще Василь Федорович – почесний донор України: став ним іще під час навчання у Львівському торговельно-економічному інституті (1983-1987 рр.), де опанував спеціальність товарознавця продовольчих товарів. І багато років поспіль продовжує цю воістину Божу справу. Коли ділишся своєю кров’ю з людиною, ніби стаєш частинкою її всесвіту. Та й що може бути благородніше, ніж подарувати комусь друге життя? Скільки життів урятував він, навряд чи хтось порахує. Але без таких людей нам точно було б складніше.
Окрім незламної віри в Україну, натхнення додає підтримка дружної родини.
Дружина Галина Миколаївна працює кухарем у кооперативному кафе, донька Тетяна – бухгалтер райспоживтовариства, її чоловік Дмитро – експедитор.
– Це кафе відкрилося у 2017-му, до професійного свята кооператорів: пам’ятаю, як тато з тодішнім заступником голови правління споживспілки Олегом Татариним тоді заклалися, що ми таки встигнемо, – каже Тетяна. – І встигли: працювали вдень і вночі, але встигли! А вже в 2018-му тут було наше весілля. Ми з Дмитром прикипіли душею до радивилівської кооперації, без неї вже й не уявляємо свого життя. Тепер нам допомагає ще й дворічна донечка Єлизавета. Разом, двома родинами, сімейною й кооперативною, легше переживати будь-які труднощі, навіть війну.
Патріотична родина Ніколайчуків свято вірить у перемогу України й наближає її кожним прожитим на рідній землі днем. Бо насправді це третя світова, в якій воюють лише дві країни: росія – з усім світом і Україна – за весь світ. Сказано ж: «Ми – з України!»
Інна ОМЕЛЯНЧУК
Родина Ніколайчуків зустрічає Великдень у вишиванках.
ВІЙНА ВЕЛИКОДЕНЬ НЕ СКАСОВУЄ
Це чудово розуміють в усіх кооперативних організаціях на Рівненщині. Тому вже щонайменше два тижні метуть, миють, фарбують, білять, вичищають скрізь і всюди. До чистого четверга, як і належить християнам, роботи з благоустрою об’єктів та прилеглих територій завершаться.
А, приміром, у гуртово-роздрібному об’єднанні облспоживспілки зробили це значно раніше. Територія тут чи не найбільша серед усіх організацій – 3,6 га: є над чим потрудитися! Втім, організувалися так, що встигли все: пофарбували огорожу, бордюри, рампу, підбілили дерева й навіть висадили квіти.
– Цього року ми білили дерева жовто-блакитними кольорами. Щоб продемонструвати: ми – з України, ми любимо свою землю й нікому її не віддамо. Усе зроблено невтомними руками наших працівників, – каже директор об’єднання Сергій Дубарець.
Тут тішить око кожен куточок: чисто, охайно, доглянуто. А ще видно постійний рух, так би мовити, господарський процес: підвозять, вантажать, від’їжджають фури з товаром. Тут-таки, на території ГРО, розташована й Рівненська філія «КоопТоргСервісу» – головний гуртовий партнер кооперативного роздробу. Машини звідси поспішають до найвіддаленішої глибинки: треба встигнути довезти товари! Словом, тилова Рівненщина посилено працює на перемогу.
Інна ОМЕЛЯНЧУК
Працівники гуртово-роздрібного об’єднання давно впорядкували територію
Завантажившись, до споживачів прямують машини з товарної бази «КоопТоргСервісу».
З сайту Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств