СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ: ХРОНІКА ФРОНТОВИХ БУДНІВ
Період від дня віроломного вторгнення Росії на нашу землю вже вимірюється тижнями. Скільки ще триватиме війна, напевне ніхто не скаже, навіть найвідоміші військові експерти. Бо у самому факті розв’язання війни так багато алогічного, абсолютно дикого і незрозумілого. Нікому, крім російського президента.
Україна сьогодні не тільки воює. Її Збройні Сили дивують світ своєю сміливістю, вмотивованістю, умінням. Україна організовує в умовах війни життя громадян держави.
Те, як працювала система споживчої кооперації під час цієї війни, колись обов’язково стане предметом дослідження істориків. Бо це та галузь, від успішної діяльності якої залежить нормальний побут наших людей і воїнів, і настрій, і впевненість у перемозі.
Наш черговий випуск новин – це ще одна демонстрація незламного духу українців, благородства і самопожертви.
ЖИТОМИРЩИНА
На півночі Малинщина межує з Київською областю. У загальних здобутках краю чільне місце завжди посідала споживча кооперація, яка успішно виконувала свою почесну місію – забезпечувати населення товарами і послугами першої необхідності.
У нинішній війні Малинщину не оминула російська орда, яка, задіявши авіацію, бомбардувала районний центр, внаслідок чого зазнали значного руйнування житлові будинки, об’єкти інфраструктури. Не обійшлося без людських жертв.
– З перших днів війни значних руйнувань від авіаударів зазнало і майно Малинської райспоживспілки, – говорить голова правління Валентина Петрівна Скуратівська, – а саме: приміщення універмагу, гастроном, магазини господарчих товарів, склади, адміністративне приміщення, кафе «Ласунка» і «Троянда», об’єкти комбінату громадського харчування, ресторан «Ірша». У всіх названих приміщеннях вибиті двері, віконні рами, скло, частково зруйновані дахи. На щастя, потерпілих серед кооператорів немає. У міру своїх сил і можливостей відразу усуваємо ці пошкодження власними силами. Отож торговельна мережа райспоживспілки працює, забезпечуючи населення хлібом та товарами першої необхідності. Уже в перші дні війни працівники нашого комбінату громадського харчування активно включилися в роботу з приготування гарячих обідів та випікання хліба нашим захисникам. Сировиною забезпечували волонтери.
Війна відлунюється в серці кожного українця, додаючи сил, віри та надії на перемогу. І наші кооператори на кожному робочому місці, кожного дня і кожної миті демонструють свою єдність і готовність до самопожертви заради незалежної, демократичної, миролюбної рідної України.
БУКОВИНА
Глибоцька райспоживспілка
Іван Могилевич, голова правління райспоживспілки, розповів, що в смертельно небезпечний і скрутний час для Батьківщини люди проявляють найкращі свої риси: допомагають іншим, демонструють високу свідомість та єдність.
Глибоцький район прикордонний, межує з Республікою Румунія. Перші десять днів до прикордонного переходу Порубне просувалися тисячі наших співвітчизників, переважно жінки з діточками. Тож аби полегшити їм цей шлях, в усіх кооперативних магазинах пропонували товари першої необхідності, гарячі напої, випічку тощо. Нині потік біженців значно зменшився, проте є чимало тимчасово переселених людей, котрі осіли в наших селах. Не все складається сприятливо для торгівлі, проблем чимало, особливо з постачанням продуктів харчування. Але вирішуємо їх. Немає ажіотажу на товари, спілчанський роздріб працює стабільно. Кооператори також тісно співпрацюють з місцевими органами влади, виконують усі запити місцевої територіальної оборони тощо.
А ще Глибоцька та Сторожинецька райспоживспілки прийняли рішення достроково сплатити податки за перший квартал 2022 року.
ТЕРНОПІЛЬЩИНА
Микола Дубівка, перший заступник голови правління обласпоживспілки
За словами Миколи Дубівки, кооперація працює стабільно, регулярно сплачує податки до бюджетів різних рівнів. Кооператори зібрали і переказали значну суму коштів на Збройні Сили з власної заробітної плати. На місцях кооперативні організації та підприємства тісно співпрацюють з органами місцевого самоврядування, територіальною обороною, виконують їхні замовлення на товари і послуги.
– В області функціонують усі спілчанські торговельні заклади, які забезпечують товарами не тільки місцеве населення, а й чималу кількість тимчасово переселених співвітчизників із інших регіонів, – каже Михайло Гуменюк, заступник голови правління обласної споживспілки. – Серйозних проблем із постачанням товарів немає, хоча їх ресурс у постачальників зменшується, як і наші товарні залишки, тож активно розробляємо шляхи поповнення товарних ресурсів, щоб не допустити перебоїв у торгівлі.
Галина Мисліцька, голова правління Теребовлянського райспоживтовариства
Відповідаючи на запитання нашого кореспондента, як у цей непростий час кооперація організовує забезпечення товарами населення, Г. Мисліцька каже, що система працює злагоджено, без перебоїв у постачанні продукції. Щоправда, є певні нюанси, яких би не мало бути у воєнний час. Йдеться про постачальників товарів. Усі ніби змовилися і вимагають передоплату готівкою. Це неабияк фінансово підточує кооперативну торгівлю, адже з обороту вилучаються кошти.
Окрім торгівлі на селі кооператори, займаються харчуванням військових, виготовляють м’ясну тушкованку, плетуть маскувальні сітки. Днями для потреб військових райст закупило пальне, переказало на потреби армії майже 50 тисяч гривень. Багато кооперативних родин приймають у своїх оселях тимчасово переселених співвітчизників із районів бойових дій. Директор ринку райст Володимир Мисливець прихистив на тривалий час у батьковому будинку близько десяти осіб.
– Ми сильний, непереможний народ, бо єдині й віримо у свою міць, міць свого війська, – наголошує Галина Іллівна. – Галичанам добре відомо, як бити москалів, і ми їх неодмінно переможемо!
КООПЕРАТИВНІ ЗАКЛАДИ ОСВІТИ
Новомосковський фаховий кооперативний коледж економіки та права ім. С.В.Литвиненка
Директор коледжу Любов Миколаївна Піхотіна розповіла про ситуацію в Новомосковську і кооперативному закладі вищої освіти.
– Станом на 11.00 15 березня у місті обстрілів не було, але повітряна тривога тут лунає доволі часто. Шок, який пережили ми, як і вся країна, 24 лютого, вже минув, і почалася робота в новій для нас реальності. Перший крок – адміністрація коледжу прийняла рішення про початок канікул, і того ж дня, 24 лютого, всім студентам оголосили про припинення навчання, тож діти встигли роз’їхатися по домівках або в безпечні місця.
Другий крок – встановили новий графік чергувань по коледжу та гуртожитку. Ми всіляко підтримуємо тих працівників, які виходять на роботу після початку комендантської години. Їх додали в групу у вайбері, до якої раніше входили лише викладачі, й тепер усі, хто перебуває у місті, можуть бути з ними на зв’язку. Ми постійно переписуємося, кожному працівнику бажаємо спокійного чергування, а за необхідності телефонуємо одне одному будь-якої пори доби.
Третій крок – облаштування укриття для всіх бажаючих. У підвалі коледжу навели лад, поставили піддони, матраци, ковдри. Там є вода, опалення, освітлення, вентиляція, запасні виходи.
Четвертий крок – підготували гуртожиток до прийому біженців. Коли виїжджали наші студенти, ми попросили їх забрати з собою всі цінні речі, а все інше склали в окремі приміщення і зачинили. У кімнати для переселенців наші працівники принесли з дому ковдри, подушки, постільну білизну, посуд та інші речі, які можуть знадобитися в побуті. Чого бракувало, привезли волонтери. Майже одразу до міста почали прибувати перші біженці з Волновахи, Харкова, Сєвєродонецька, з Запорізької області… Нині в нас заповнені два поверхи гуртожитку – 152 внутрішньо переміщені особи, з них 38 – діти. До їхніх послуг кухні гуртожитку і все необхідне приладдя. Подбали ми і про харчування біженців, закупивши базові продукти. Багато привозять волонтери, зокрема дитяче харчування. На жаль, потік тих, хто лишає свої домівки через обстріли ворога, не зменшується. Тож надовго в нас ніхто не зупиняється – одні приїхали, якийсь час побули, перепочили і виїжджають, а на їхнє місце привозять інших.
Для дітлахів, які тимчасово перебувають у нашому гуртожитку, ми відкрили спортивну і гімнастичну залу, щоб чимось їх зайняти. Запрошуємо й аніматорів, які охоче приходять розважати малечу, до того ж про її дозвілля постійно дбають і наші місцеві студенти та викладачі.
Ще один важливий крок – кожен працівник коопколеджу взяв участь у збиранні коштів для потреб ЗСУ. На сьогоднішні вже перераховано майже 60 тисяч гривень на відповідний рахунок у Нацбанку.
Ми постійно на зв’язку з усіма студентами і викладачами – й тими, хто лишилися в Україні, й тими, хто виїхали. Більше того, з 14 березня в коледжі почався навчальний процес, звичайно ж, дистанційно. Неможливість провести пару через відсутність інтернет-зв’язку чи з інших причин – це поодинокі випадки, тобто практично з усіх предметів у нас проводять заняття онлайн, і присутність студентів на них майже стовідсоткова. На сайті коледжу розміщуємо розклад пар, щоб діти орієнтувалися, коли кому треба бути онлайн.
Вважаю, нині дуже важливо не падати духом. От нещодавно у нашому місті запрацювала медична лабораторія, а тепер ми почали навчати дітей – це вже добре, це ознаки того, що потроху повертаємось до життя. Всім таким простим речам треба радіти, ні в якому разі не панікувати, бо тільки з позитивним настроєм ми вистоїмо і переможемо!
Зоя Цвєтаєва, Михайло Мазур, Інна Куницька
З сайту Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств