СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ: ХРОНІКА ФРОНТОВИХ БУДНІВ
Цей випуск у нас вийшов особливо різноплановим. Він – як саме життя: з досягненнями, із болем, втратами, але обов’язково з вірою в перемогу на фашистською Росією, яка розв’язала проти нас війну. Одну з найжорстокіших після Другої світової.
Приміром, нашому кореспонденту вдалося поспілкуватися по телефону з Оксаною Кочиною, членом правління Центральної спілки споживчих товариств Луганської області, головним бухгалтером. Оксана Сергіївна – красива молода жінка, яка не раз була героєм наших публікацій. Завжди відкрита, щира, надзвичайно смілива. Це саме Оксана Кочина після захоплення Росією у 2014-му частини наших територій на Донбасі, ризикуючи життям, вивозила з Луганська важливі документи облспоживспілки. А потім так активно, віддано разом із іншими колегами починала розбудовувати кооперацію на новому місці – у Сєвєродонецьку. Війна вдруге наздогнала наших колег із того багатостраждального регіону. Уявляєте, вдруге! Та попри все, попри реалії нинішньої війни, у голосі пані Оксани зовсім не було відчаю, страху, зневіри!
Як ми обіцяли, продовжуємо серію публікацій, які можна об’єднати слоганом «економіка бізнесу в умовах війни». Свої запитання адресуємо фахівцям Укркоопспілки, фінансистам, юристам. Можливо, хтось із читачів знайде для себе відповідь на запитання, які хвилюють. Адже тим часом як наші ЗСУ ведуть переможні запеклі бої з ворогом, надзвичайно важливо робити в тилу все, аби мінімізувати втрати економіки країни через війну.
Переконана, наших читачів потішить вірш-подяка Василя Пасенка. У ньому багато щирості, доброти й віри в перемогу. Зацікавить матеріал із серії кооперативних закладів освіти про те, як організовують навчання і допомагають фронту наші викладачі та студенти.
І, звісно, у наших наступних випусках ми обов’язково продовжуватимемо літопис справ, які сьогодні у різних регіонах країни робить споживча кооперація України, наближаючи перемогу. І, на жаль, літопис втрат…
Оксана Гуцул, головний редактор «Вістей…»
ЛУГАНЩИНА
СЄВЄРОДОНЕЦЬК – РЕГІОН НАШОГО БОЛЮ
Багатостраждальна Луганська облспоживспілка, попри неодноразову вимушену зміну дислокації, продовжує функціонувати в умовах воєнного часу. З перших днів війни ворог завдав нищівного удару по Сєвєродонецьку, де останнім часом була розташована Спілка. Відтак адмінперсонал знову вдався до переїзду.
На зв’язок із «Вістями…» вийшла член правління Центральної спілки споживчих товариств Луганської області, головний бухгалтер Оксана Сергіївна КОЧИНА:
– За лічені дні Сєвєродонецьк перетворився на суцільні руїни, безперервними бомбардуваннями і постійними обстрілами ворог буквально стирає з землі Рубіжне, Попасну, інші населені пункти. І хоч нам не звикати до воєнних дій, до тривожної обстановки, все ж із подібною жорстокістю раніше стикатися не випадало.
Сьогодні в регіоні не працюють магазини споживчої кооперації, деякі з них нахабно пограбовані російськими зайдами. Вони вриваються в наші торговельні заклади, нищать обладнання, змітають із полиць продукти харчування, промислові товари. Місцеві жителі виснажені, налякані, ті, хто не встиг евакуюватися, сидять без світла, тепла, води, газу, переховуються у підвалах, сховищах.
Кожен робочий день я починаю з того, що телефоную нашим споживчим товариствам, тож тримаємо ситуацію під контролем. За розпорядженням голови правління Луганської облспоживспілки Володимира Івановича ЛАНДІКА всі працівники отримують зарплату, нікого не звільнили, нікого не відправили у відпустку. Це переконливий доказ того, що своїх людей споживча кооперація не лишає сам на сам із бідою – піклуємося про кожного.
Єдине кооперативне підприємство, що продовжує працювати в Сєвєродонецьку, – це наш ринок, точніше, його продовольчий сектор. Донедавна в місті функціонував ще один великий приватний ринок «Успіх», розташований у районі новобудов, однак внаслідок ракетного обстрілу він повністю вигорів.
У ситуації, що склалася, зразок мужності, витривалості, самовідданості проявляють працівники ринку, підприємці, котрі, ризикуючи власним життям, продовжують забезпечувати населення продуктами харчування.
Тісно співпрацюємо з органами місцевої влади, котрі доставляють на критий ринок гуманітарну допомогу, а звідти вона розходиться по регіонах. Спільно з військово-цивільною адміністрацією контролюємо ціни, торговці попереджені: у разі їх суттєвого завищення товари, призначені для продажу, конфісковуватимуть і передаватимуть нашим захисникам. Аби не повторилася ситуація, що склалася з пальним: ціна на нього в Сєвєродонецьку підскочила більш як у 10 разів, а мінімальна вартість проїзду в таксі сягає 500 гривень.
І все ж наша віра в перемогу над ворогом непохитна. Наближаємо її, як і чим можемо. Ця віра допомагала нам, коли змушені були залишити Луганськ і переїхати до Сєвєродонецька, допомагає і тепер, у годину ще жорстокіших випробувань.
Слава Україні!
Людмила Шаповалова
Економіка війни
БІЗНЕС В УМОВАХ ВІЙНИ: ВИПРОБУВАННЯ НА ГНУЧКІСТЬ
Ця відома фраза нині надактуальна. Насамперед у тих регіонах, де немає активних бойових дій. Бо якщо загалом в Україні, за словами міністра фінансів Сергія Марченка, зупинилася третина бізнесу, то, скажімо, на Рівненщині працює понад 90 відсотків підприємств різних форм власності. Серед них – споживча кооперація краю: жоден із магазинів не зачинив свої двері, не зупинилося й кооперативне виробництво. А це – і робочі місця, й заробітна плата, й життєдайні для воєнної економіки податки.
Аби підтримати вітчизняний бізнес, 17 березня парламент ухвалив Закон №7137-д «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо норм на період дії воєнного стану». Як впливают ці норми на роботу кооперативної економіки? Аналізує директор департаменту фінансів та обліку Рівненської споживспілки Ніна ХАРКЕВИЧ:
– До кінця березня законодавець дав змогу суб’єктам господарювання визначитися: залишатися на попередній системі господарювання та сплати податків чи обрати те, що нам пропонують на період воєнного стану. Якщо обираємо друге, маємо подати заяву про це до органу контролю за місцем податкової адреси підприємства чи організації.
Серед пропонованих податкових новацій – можливість для ФОПів та юридичних осіб із обігом до 10 мільярдів гривень сплачувати єдиний податок з обороту 2 відсотки за правилами, встановленими для третьої групи платників єдиного податку. Тобто із звільненням від податку на прибуток, ПДВ та інших платежів. Утім, зважити й тим більше прогнозувати усі за і проти у воєнний час надзвичайно складно. Та хоч би яке рішення ми ухвалили, знаю: кооперативний бізнес сплатить податки сповна, бо він – соціально відповідальний. Голова правління Спілки споживчих товариств Рівненської області Петро Бараш від самого початку війни, не чекаючи будь-яких преференцій, поставив питання так: краще переплатити податки, ніж недоплатити. Тому значна кількість наших суб’єктів господарювання зробили це навіть наперед. Із чітким усвідомленням, що стабільна економіка – ключ до нашої перемоги.
А ось для ФОПів першої та другої груп сплата єдиного податку взагалі стає добровільною: можеш – плати, ні – працюй без оподаткування, тільки не йди з економічного поля. Бо вже сам факт збереження робочих місць та створення на своїй землі доданої вартості багато важить. Чи скористаються нульовою ставкою оподаткування в кооперації Рівненщини, покаже найближчий час: поки що кожен, як може, зважує власні можливості. До того ж хотілося б мати більш чіткі роз’яснення стосовно саме цієї норми безпосередньо від податківців.
Певною допомогою для нас стане звільнення від ПДФО допомоги постраждалим від військової агресії, адже надаємо її немало. А ще – податкова знижка 16 відсотків (замість нинішніх 4-х) на пожертви неприбутковим організаціям. Також не сплачуватимемо ПДВ за товари, передані на потреби оборони та знищені під час війни. На щастя, знищених через війну товарів у нас немає. Хоча на область уже було чотири атаки з повітря: на аеродром, військову базу в Сарнах, телевежу та військовий полігон. І, на жаль, там загинули люди. Тобто можна говорити лише про відносну стабільність: безпечного місця в Україні нині немає. А отже, і про відносну безпеку кооперативної власності, яку, звісно, бережемо, як зіницю ока.
Ще новації: під час воєнного стану не застосовуються штрафи за невстановлення РРО та за несплату ЄСВ. І скасовуються перевірки органів контролю (плюс іще 3 місяці після завершення воєнного стану).
А за неможливість безготівкових розрахунків накладається штраф 8500 гривень: тут податкові органи мають право перевірок і, до речі, активно ним користуються. Добре, що практично в усіх кооперативних закладах Рівненщини така можливість для людей є: до війни встановлено немало банківських терміналів.
Що ж, кооперативний бізнес завжди був гнучким та відповідав духові часу. Втім, такого неймовірного випробування, як сьогодні, ще не мав.
Голова парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха вважає, що під час війни нам потрібна зміна економічної моделі загалом:
– Фінансове навантаження для бізнесу треба знижувати ще. Приміром, встановити один-єдиний податок 10 відсотків з обігу – і все. Ніяких тендерів, конкурсних закупівель. Ми маємо забути про конкуренцію, оперуючи словом «спроможність». Для цього є потреба у введенні воєнного стану і в економіці. Це означає винятково державне замовлення для бізнесу та скасування всіляких перешкод у його роботі. Адже перед економікою стоїть щонайменше 3 виклики: падіння ВВП внаслідок втрати до 20 відсотків критичної інфраструктури, проведення посівної (за оптимістичними прогнозами це буде 60 відсотків площ) та критичне скорочення експорту (адже заблоковані всі українські порти), а відтак – валютних надходжень. Натомість Україні потрібен свій «план Маршала» з новими джерелами надходжень, який підтримають країни-партнери.
Підготувала Інна ОМЕЛЯНЧУК
КООПЕРАТИВНІ ЗАКЛАДИ ОСВІТИ
Тернопільський кооперативний фаховий коледж
Василь Мулярчук, директор коледжу, повідомив, що з 14 березня у ТКФК було відновлено освітній процес в режимі онлайн. На запитання, як відбувається навчання і чи всі викладачі та студенти мають змогу до нього долучитися, Василь Миколайович відповів:
– Щойно в мене закінчилася пара, бо ж я й сам викладаю. Нам не звикати до дистанційної роботи. Що стосується студентів чи викладачів, які виїхали за кордон, то вони здебільшого мають там кращий інтернет-зв’язок, ніж у деяких наших селах поряд. До того ж варто врахувати, що є студенти, які волонтерять, пішли до лав ЗСУ. Але є й групи, і нас самих це дивує, які практично в повному складі виходять на зв’язок. Ну, наприклад, із 34 студентів групи на онлайн-занятті можуть бути присутні 30.
Та ми застосовуємо різні форми освітнього процесу, не лише класичний дистанційний. Кому важко у певний час підключатися онлайн, тим викладачі надсилають завдання для письмової роботи і потім перевіряють їх виконання. До того ж у нас є спеціальність Дизайн, яка переважно й передбачає індивідуальну роботу зі студентами. Чимало роботи і з першокурсниками. Загалом наші педагоги намагаються бути на зв’язку з усіма дітьми і шукати вихід із кожної конкретної ситуації.
Чи не найбільше нам заважають працювати часті сигнали тривоги, коли доводиться переривати пару і йти в укриття. Ми обладнали два таких прихистки. У цих сховищах ми подбали про все необхідне: світло, тепло, воду, вентиляцію, змонтували лавки. Призначили на час війни й чергових, щоб люди мали доступ до укриттів будь-якої пори дня і ночі.
«Вісті…» поцікавилися у Василя Мулярчука волонтерською роботою, інформація про яку розміщена на сайті коледжу.
– Ми працюємо, як і вся країна, на нашу перемогу, і не вважаємо це чимось надзвичайним. Так, наші студенти і викладачі роблять маскувальні сітки. До цієї справи долучаються й інші мешканці Тернополя, зокрема приносять речі для сіток, бо цієї сировини треба дуже багато.
У нашому гуртожитку на сьогодні на постійній основі проживають близько 55 переселенців. Щодня заїжджає ще й 20-25 транзитних, які зупиняються на добу-дві перепочити й потім їдуть далі на захід. Наші працівники готують їм сніданки, обіди, вечері. Продукти закупив коледж, а коли чогось не вистачає, то відповідну інформацію поширюємо у соцмережах, й люди все приносять, зокрема й наші працівники та студенти. Часом завозять продукти і волонтери.
Користуючись нагодою, хочу повідомити: наш коопколедж готовий надати допомогу будь-якому працівнику підприємств, організацій та закладів освіти системи, який через активні бойові дії змушений буде виїхати до Тернополя. Ми знайдемо, де поселити вас та вашу родину і як вам іще допомогти у складній ситуації. Завдяки нашій унікальній системі нині кожен кооператор України має змогу знайти собі й своїм рідним прихисток у колег із більш спокійних регіонів країни. КОРИСТУЙТЕСЯ ЦИМ, НЕ ВАГАЙТЕСЯ І НЕ СОРОМТЕСЯ ОДНЕ ОДНОМУ ТЕЛЕФОНУВАТИ В РАЗІ НЕОБХІДНОСТІ! У ЄДНОСТІ НАША СИЛА!
Спілкувалася Інна Куницька
ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ
ВАСИЛЬ ПАСЕНКО: «Тим часом в Україні війна…»
Тернистий шлях з Тернівки до Тернополя.
Ще місяць тому уявить не міг:
Із Київської дачі довелось зопалу,
Щоб рідних врятувать, шукать доріг!
В нагоді стала знов кооперація.
Пишаюсь, що життя їй присвятив,
При владах всіх ти гартувала націю
І взаємодопомогу світ створив!
Колеги, що сердечні, із Тернополя
Без роздумів і зайвих балачок
З столичного обстрільного неспокою
Від ветеранів і до діточок
Всіх прихистили нас, усю родину –
Лазару з Біблії життя вернув Христос.
Михайло Павлович Божественна людина,
Дає потужний рятувальний трос!
Михайло Гуменюк плече підставив
І до роботи навіть трішки залучив,
Для притирань не треба нам підстави,
Бо не один із ним я рік робив!
Окремо дякую також і тезці Василеві
Мулярчуку, над головою дав нам дах.
Всі взагалі кооператори місцеві
Навік добро посіяли в серцях!
Я твердо певен – фініш війни вже близько,
І Україну перемога жде,
Лиш розпускать дерева стануть листя,
На віки-вічні ворог пропаде!
І відбудується, розквітне Україна,
Повернуться усі до рідних місць,
Кооперація, незламна і єдина,
Наповнить щастям свій майбутній зміст.
Слава Україні! Слава нації! Слава кооперації!
З сайту Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств