СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ: ХРОНІКА ФРОНТОВИХ БУДНІВ
Цей випуск «Вістей…» ми вперше присвячуємо проблемам, наближеним до мирного життя. Хоча говорити про те, що війна завершується, зарано. Для перемоги потрібно ще зробити дуже багато, нам усім знадобляться сила, віра, витримка, взаємна підтримка, злагоджена робота кожного на своєму місці. Головне – немає сумнівів у тому, що перемога буде за Україною, за нашими Збройними Силами, за нашим народом.
Коли пішов третій тиждень війни, коли минув перший шок і відчай від того, що відбулося, коли ми можемо більш виважено оцінювати ситуацію, час згадати про те, що життя триває і воно має різні прояви. І в цьому, хоч уже й зовсім іншому житті, нам треба думати про економіку країни, про те, як кожному українцю відновлювати за найменшої можливості роботу, щоб отримувати зарплату, сплачувати податки до державного бюджету. Бо гроші потрібні будуть усім – і кожному громадянину, і країні загалом. Бо після перемоги треба братися до відновлення мирного життя.
Перший такий крок до цього зроблять наші школярі й студенти. Адже 14 березня за наказом міністра освіти та науки у тих регіонах України, де немає бойових дій і де це можливо зробити, має відновитися навчальний процес у школах та всіх інших закладах освіти. Мені здається, що сьогодні картинка, як школярі йдуть до школи у не зранених війною регіонах України, безцінна. Вона додаватиме оптимізму, сил, віри. Надихатиме!
Наша журналіст Інна КУНИЦЬКА напередодні відкриття освітнього сезону зв’язалася з очільником одного з кооперативних закладів освіти. І ось що дізналася.
Львівський кооперативний фаховий коледж економіки і права
До директорки Львівського кооперативного фахового коледжу економіки і права Наталії Зубко ми звернулись із запитанням, чи відновиться у ньому освітній процес 14 березня згідно з відповідним наказом міністра освіти України Сергія Шкарлета.
– Адміністрація коледжу вирішила ще тиждень почекати з дистанційним навчанням, – сказала Наталія Павлівна. – У нас є студенти, які роз’їхалися по домівках у віддалені села, а там поганий інтернет-зв’язок або ж його взагалі немає. Є й такі, хто виїхав за кордон, пішов до лав ЗСУ або ж у тероборону. Із цих причин не з усіма ми маємо телефонний зв’язок. Михайло Ванівський, голова правління Львівської обласної спілки споживчих товариств, підтримав це наше рішення і теж порадив, з огляду на ситуацію, почекати принаймні тиждень із відновленням освітнього процесу. Все-таки і у Львові, і по районах по кілька разів на день оголошують повітряну тривогу, і треба спускатися в укриття. На жаль, трапляються і диверсії: доводиться затирати ворожі мітки, інформувати громадян про те, що заборонено піднімати з землі іграшки, запальнички, батарейки та інші речі, які можуть вибухнути в руці. Тож продовжити повноцінне навчання навіть у дистанційному режимі нині доволі складно. Та коледж живе і працює.
Нещодавно студенти підготували чудовий проєкт до 208 річниці з дня народження Тараса Шевченка. На Facebook-сторінці Львівського кооперативного фахового коледжу економіки і права ЦК ЗАГ ДИСЦИПЛІН вони розмістили патріотичні пости з цитатами з творів великого Кобзаря. Окрім цього, там чимало чудових публікацій, які звеличують нашу країну, Збройні Cили, в яких стільки щирого і непереборного бажання всім нам перемогти у війні з рашистським окупантом. Нікого не залишать байдужими і відеоролики про наше буремне сьогодення та з чудовим музичним супроводом – українськими піснями.
Що стосується працівників кооперативного закладу освіти, то, оговтавшись після першого шоку, вони відкрили на базі коледжівського кондитерського цеху виробництво булочок і пиріжків для наших захисників і переселенців.
– Почалось все з оновлення і генерального прибирання в цеху, – продовжує Наталя Павлівна. – Потім наші працівники поприносили з дому в кого що було – борошно, дріжджі, яйця, цукор, варення, картоплю, овочі… Доставляють готові вироби нашим бійцям на блокпости і біженцям волонтери. Випічка дуже смачна, красива, апетитна, виготовлена з душею, за вдалими рецептами, тобто від домашньої не відрізниш. І так сталося, що ця наша ініціатива набула в місті неабиякого розголосу. Мені почали телефонувати і з волонтерських організацій, і прості громадяни, серед яких і люди похилого віку, і підлітки, з пропозиціями допомогти. До коледжу приносять хто що може і скільки може – продукти, тару для перевезення випічки, пакувальний матеріал. Є і пропозиції з перевезень, люди пропонують скористатися їхнім авто в будь-яку пору доби. Телефон у мене розривається. До речі, ми працюємо без вихідних, позмінно. І не тільки тому, що наші працівники стомлюються. Просто бажаючих долучитися до цієї роботи у коледжі дуже багато, от і виконуємо її бригадами по черзі.
Відгукнувся коледж і на заклик організації, яка займається переселенцями, надати по змозі матраци, ковдри, подушки тощо. Все це зі складів коопколеджу «переїхало» на вокзал Львова для потреб тих, хто вирвався з гарячих точок.
Серед працівників і студентів коопколеджу було чимало тих, хто здав кров для армії. На сьогодні банк крові у Львові забезпечений нею настільки, що містян просять поки не турбуватися з цього приводу.
У коледжі облаштоване укриття для всіх бажаючих на час тривоги. Гуртожиток коледжу не має змоги надати прихисток великій кількості біженців, але хостел при ньому завжди відкритий для кооператорів, які змушені залишити свої домівки через активні воєнні дії армії загарбників у їхніх областях.
Варто зазначити, що у Вайбері створено коледжівську групу, де кожен може розмістити корисну інформацію – поради, як діяти в тій чи іншій ситуації, як підтримувати свій емоційний стан у критичні моменти, якісь історії, що мотивують і надихають. Тобто все те, що додає оптимізму і позитиву.
– Що позитив ніше будемо налаштовані, то слабшим буде ворог, – переконуана Наталія Павлівна. – Користуючись нагодою, хочу подякувати вістянам за фронтові спецвипуски. Всі наші працівники їх читають, ми пересилаємо це посилання і студентам. До речі, у нас велика передплата на газету «Вісті…», тож ми раді, що не втрачаємо зв’язків із улюбленим виданням і що редакція на сайті Укркоопспілки регулярно повідомляє всьому кооперативному загалу про те, що відбувається в кожному куточку нашої країни. Дякуємо всьому вашому колективу! Ви робите дуже велику і потрібну справу, об’єднуючи кооперативну громаду України. Ці публікації – показник стабільності й упевненості, що ми не самі, що ми – потужна згуртована система.
З сайту Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств
