У Полтавському університеті економіки і торгівлі презентували збірник «Міжнародне визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу»
На презентацію збірника до Полтавського університету економіки і торгівлі завітали представники наукової еліти не тільки Полтавщини, а й України – історики, краєзнавці, освітяни. До видання, упорядником якого став Надзвичайний та Повноважний Посол, Посол з особливих доручень МЗС України, кандидат філологічних наук Ігор Осташ, увійшли документи щодо визнання Голодомору актом геноциду українського народу та вшанування пам’яті жертв Голодомору, ухвалені парламентами й місцевими органами влади держав світу та міжнародними організаціями. Збірник містить також резолюції Європейського парламенту, Ради Європи та національних парламентів щодо скоєних російською федерацією воєнних злочинів, злочинів проти людства та злочинів геноциду під час повномасштабного вторгнення в Україну.
Відкрив поважне зібрання доктор історичних наук, професор, ректор Полтавського університету економіки і торгівлі – Олексій Нестуля:
«На Полтавщині був виданий один з перших збірників, присвячений історії Голодомору. Туди увійшли унікальні матеріали з архівів КДБ, які тоді тільки відкрили для громадськості після проголошення Незалежності. Але те, що тоді було зроблено, щоб закарбувати в пам’яті нащадків трагічні події 1932-33 років, вже було трохи запізніло – багато свідків трагедії відійшли у засвіти. Тому, документи, зібрані в цьому збірнику, надзвичайно цінні насамперед для усвідомлення масштабів трагедії, яка відбулася в Україні в 1932-33 роках. Для нас тоді не було жодного сумніву, що Голодомор є геноцидом українського народу».
Радянська влада скоїла багато злочинів протии українського народу. Голодомор –найстрашніший і наймасштабніший з них. Але події, що відбувалися в Україні в 1932-33 роках, тривалий час були закриті від громадськості та представників інших держав, – зазначив заступник начальника Полтавської обласної військової адміністрації, Антон Чубенко.
«Радянська влада знищувала всі документи, що могли б бути доказом спланованого нею злочину проти українського народу. Це видання потужне тому, що там зібрані не просто свідчення свідків Голодомору. Там містяться документи, визнані офіційними органами іноземних держав злочину стосовно українського народу. Ця трагедія за масштабами стоїть на одному рівні з Голокостом та насильницьким переселенням народів. І ось знову наш ворог намагається знищити українців та українську ідентичність. По суті, це – нова форма геноциду наших співвітчизників».
Не зважаючи на масштаби трагедії, міжнародна спільнота надзвичайно важко і повільно визнавала Голодомор в Україні геноцидом. Перший документ про визнання Голодомору з’явився в Естонії, у 1993 році – до 60-х роковин геноциду. Того ж року булла Резолюція Сенату Австралії. За десять років, 2003 року, до 70-річчя Голодомору з’явилися Резолюції Сенату Канади і Постанова Державних Зборів Угорської Республіки. 2005-й рік – Сейм Литви і Парламент Грузії ухвалюють відповідні закони. В Республіці Польща Сенат солідаризується з позицією України у 2006 році. Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія визнають Голодомор в Україні у 2007 році. Мексика і Латвія висловлюють свою солідарність з народом України у зв’язку з відзначенням 75-ї річниці Голодомору – у 2008 році. 2017 року ухвалена Резолюція Асамблеї Республіки Португалія, що визнала Голодомор геноцидом українського народу. 2018 року ухвалена двопартійна резолюція Сенату США. А ось 2022 року до країн, що визнали Голодомор геноцидом, приєдналися Бразилія, Чехія, Ірландія, Молдова, ФРН, Чілі. У 2023 році – Болгарія, Бельгія, Ісландія, Франція, Словенія, Люксембург, Словаччина, Хорватія, Нідерланди, Італія… Після повномасштабного вторгнення кілька країн і міжнародних організацій ухвалили рішення про визнання геноцидом українського народу сучасної російської агресії. На цьому наголосив під час презентації збірника його упорядник – Надзвичайний та Повноважний Посол, Посол з особливих доручень МЗС України, кандидат філологічних наук Ігор Осташ:
«Коли ми говоримо сьогодні про війну, то розуміємо, що є ще фронт історичний, боротьба за ідентичність, за мову, за культуру, за історію. І, власне, важливо говорити про такі події, як Голодомор. росія весь час заперечувала Голодомор під різними приводами. І це булла дуже серйозна політична дискусія. Зараз, коли нам кажуть, що Україна не має власної історії або, що Україна починається від більшовиків і Леніна, то ми маємо довести, що наша історія, то історія великої держави – однієї з наймогутніших в Європі, якщо говорити про Київську Русь. Тому, історична пам’ять нині, як ніколи, актуальна. В цій книзі зібрані офіційні документи фактично про три Геноциди 1932-33 років, сучасного і Геноциду проти кримськотатарського народу 1944 року. Коли про це знатиме і визнає весь світ, ми зможемо сказати, що зробили свою справу, як історики і дипломати».
Полтавщина – одна з областей, що найбільше постраждали від Голодомору 1932-33 років. Для полтавців ця тема є надзвичайно болючою. Тому, напевно, саме на полтавській землі з’явився один з перших в Україні пам’ятник жертвам Голодомору-геноциду. А минулого року жителі Полтавської територіальної громади проголосували за перейменування однієї з вулиць на честь валійського журналіста Гарета Джонса, який першим в світі відкрив страшну правду про масові смерті від голоду в тогочасній Україні, – розповів представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області, Олег Пустовгар.
«Дуже важливо, що в цьому збірнику означена постать Гарета Джонса. Ім’я цього журналіста увічнене в назві однієї з вулиць Полтави. Полтава долучилася до семи міст, включно з Києвом, де його пошанували. І що важливо, на відміну від інших міст, рішення про перейменування ухвалювали не тільки за поданням депутатів, а це була пропозиція самих полтавців. Це надихає, адже виявляється, що полтавці обізнані з цією постаттю».
Ганна Капустян – докторка історичних наук, професорка кафедри Гуманітарних наук, культури та мистецтва Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, заступниця голови ГО Національної Асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців, вважає, що на світовій арені нас слухатимуть тільки тоді, коли ми доводитимемо свою позицію фактами.
«Усна історія в умовах відсутності специфічних джерел не є доказом. Тому, документи, представлені в цьому збірнику, є важливими історичними джерелами, які додають історики до матеріалів юристів-криміналістів. Нинішня війна – підтвердження віковічної боротьби двох світів – світу свободи і демократії, республіканізму та світу тиранії. Злочин Голодомору-геноциду підпадає під ст.2 Конвенції «Про геноцид». Світ має зрозуміти, доки російська федерація існуватиме в сьогоднішньому вигляді, існуватиме загроза для всього демократичного світу».
Науковий збірник «Міжнародне визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу», за словами модераторки заходу – депутатки Полтавської обласної ради, доцентки кафедри менеджменту ПУЕТ, Яніни Барибіної, розрахований на істориків, спеціалістів з міжнародних відносин, студентів та усіх, хто досліджує питання Голодомору 1932–1933 років в Україні. Тому, кожен заклад вищої освіти області, наукові бібліотеки, музеї та архів отримають по примірнику цієї книги.
