СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ: ХРОНІКА ФРОНТОВИХ БУДНІВ
Слово журналіста
ЯК КООПЕРАТОРИ НАБЛИЖАЮТЬ ПЕРЕМОГУ
Західна Україна нині стає не тільки прихистком для українців, котрі потерпають від звірств ординців, а й намагається зберегти економічний потенціал, нарощують обсяги виробництва продукції. Сьогодні дуже важливий для країни другий фронт – трудовий. Байдуже, хто ти за фахом, що вмієш і що знаєш. Усі зусилля – на перемогу над московськими зайдами. Спілкуючись щодня з багатьма кооператорами з різних регіонів, не перестаю пишатися їхньою організованістю, єдністю дій, бажанням допомагати людям.
На споживчу кооперацію нині покладена велика відповідальність – забезпечення населення товарами першої необхідності, організація харчування. У зв’язку з напливом внутрішньо переміщених громадян із районів бойових дій, а отже, збільшенням кількості покупців продавцям часто допомагають їхні діти, родичі. Кооперативні торговельні заклади не втрачають свого соціального обличчя. Навпаки, живуть життям мешканців своїх населених пунктів. Люди шанобливо ставляться до роботи кооператорів, всіляко намагаються сприяти їм, допомагати. У нічну пору члени місцевої територіальної оборони стежать за безпекою кооперативних закладів.
Кожна спілчанська структура нині має безліч функцій, які диктує життя. І виконувати треба всі. Але ніхто не скаржиться і не рахується з власними проблемами, не нарікає на здоров’я, забуває про хвороби. У сільських крамницях акумулюють власну гуманітарну допомогу, плетуть маскувальні сітки, господині ліплять вареники, голубці, печуть борошняні вироби, переробляють на тушкованку м’ясо… Усе це волонтери доставляють на фронт. Дуже багато кооператорів надали своє житло тимчасово переселеним сім’ям, опікуються ними, допомагають із харчуванням. Мені невідомо жодного факту закриття наших крамниць. Як розповідають голови правлінь споживчих товариств, райспоживспілок, зараз немає проблеми відсутності продавців, усі хочуть працювати і допомагати нашим співвітчизникам. Часто стати за прилавки готові літні кооператори, які до війни давно були на заслуженому відпочинку.
Нам, журналістам «Вістей…», дуже важливо, що в цей час газета разом із нашими читачами, що не втрачаємо зв’язок із ними, хоч вихід звичного паперового варіанта тижневика поки можливий. Намагаємося активно спілкуватися з вами, доносити правду про роботу кожного споживчого товариства, кожної кооперативної спілки. Віримо, ми вистоїмо. Перемога вже близька, тож спільними зусиллями наближаймо цей день! Слава Україні!
Михайло Мазур
ЗАКАРПАТТЯ
Рахівська райспоживспілка
Михайло Бланер, голова правління, каже, що кооперація гідно виконує свої обов’язки перед громадою. У районі працюють усі торговельні заклади, підприємства громадського харчування – їх у Рахові близько півтора десятка. Звісно, людей в місті, селах побільшало, адже чимало тимчасово переселених осіб, багато хто транзитом через район прямує за кордон. У крамницях достатній асортимент товарів першої необхідності, поліпшилися товаропостачання, логістика. Вдається контролювати й цінову політику. Вона практично не змінилася порівняно з довоєнним часом, а ціни якщо й зростають, то лише чрез постачальників. Тут їх розуміють, адже логістика для району дуже затратна.
Кооператори налагодили тісний контакт із волонтерами, допомагають формувати гуманітарну допомогу для армії, переселенців. Буквально днями ПСК «Маркет-Рахів» відправив на потреби територіальної оборони, Збройних Сил продуктів на 30 тисяч гривень. Щодня кооператори переказують кошти на підтримку ЗСУ.
Юрій Яночко, голова правління, розповів, що споживча кооперація району працює стабільно, торгують усі магазини. Вдалося налагодити більш-менш задовільну роботу з виробниками та постачальниками товарів. Усі кооперативні структури тісно співпрацюють з органами місцевої влади і повною мірою виконують їхні прохання та замовлення. Щодня на потреби бюджетних закладів, переселенцям кооператори постачають хлібобулочні вироби, іншу продукцію. Ажіотажу на товари першої необхідності не спостерігається.
Підприємство «Мукачівський міськкоопторг» Закарпатської облспоживспілки
Керівник цього відомого м’ясопереробного підприємства Тетяна Гоблик – жінка з сильним характером, вольова, вмілий організатор. Вона розповіла, що їхня продукція має неабиякий попит серед населення, особливо в нинішній воєнний час, коли в краю значно побільшало тимчасово переселених осіб. Підприємство працює на повну потужність, обсяги не зменшуються, а зростають. Останніми днями вдалося значно поліпшити його забезпечення сировиною – свининою, яловичиною. Кооперативні заготівельники завезли достатню кількість м’ясопродуктів із сусідніх Львівщини, Івано-Франківщини. Цінова політика на вироби стабільна, на подорожчання окремих видів продукції впливає хіба що зростання цін на сировину та логістичні витрати. Щодня кооператори виконують замовлення органів місцевої влади, територіальної оборони на продукти харчування, адже підприємство організовує також роздрібну торгівлю, має громадське харчування.
Тячівська райспоживспілка
Іван Бринзяник, голова правління, із самісінького ранку об’їжджає торговельні заклади. Каже, що всі торговельні підприємства працюють, товарів вистачає. Райспоживспілка спільно з органами влади завершила підготовку адмінприміщення колишнього власного промкомбінату під житло для переселенців. Тепер у ньому є опалення, вода, функціонуватиме їдальня. Загалом у кооперативному приміщенні готуються до прийому майже 100 переселенців.
РІВНЕНЩИНА
По 5-6 тонн готової продукції щодня прямує з заготівельно-виробничо-збутового комбінату Рівненської облспоживспілки до конкретних адресатів. Нині це переважно соціальні заклади: будинки для літніх людей, психоневрологічні та геріатричні пансіонати – всі, з ким комбінат попередньо уклав угоди на електронному майданчику ProZorro.
Свої зобов’язання виробничники виконують сповна, хоча, приміром, у сусідній Житомирщині окупанти обстрілюють не лише військові, а й цивільні об’єкти. За будь-яких обставин машини з кооперативного комбінату їдуть до споживачів у різні області.
– Веземо різноманітні натуральні соки, джеми, консервацію, салати, соління та квашення. Поки що цілком витримуємо заявлений асортимент. Усе – під брендом СООР, а це означає, що кооператори поруч із людьми й у цей зловісний час, – каже багаторічний директор комбінату, заслужений працівник сфери послуг України Леонтій Примачок.
Мелодія виробничого оркестру… Нині вона вкрай тривожна: втім, не змовкає й на мить: кооператори збергігають і обсяги, й темпи. Світлана Захарова та Оксана Мусевич вправно працюють у виробничому цеху, – так, що Іван Лобчук та Руслана Копець ледве встигають доставляти готову продукцію на склад та фасувати, а Олена Лежнюк – обліковувати. Як мовиться, ще гарячою її завантажує в машину досвідчений водій Ростислав Бондар: на світанку – в путь.
Не залежується нічого: по-перше, виконують угоди; по-друге, оскільки Рівненщина вже прийняла 20 тисяч внутрішньо переміщених осіб із зони активних бойових дій, попит на натуральну продукцію зростає щодня. Кооперативні виробничники це розуміють, тому з перших днів війни працюють чітко та злагоджено, без вихідних та свят.
Виготовляють ще й тушкованку для наших захисників. Фермери та сільгосппідприємства активно підвозять на комбінат свинину, телятину, качок та курей, а тут усе це швиденько переробляють. Звісно ж, на безоплатних засадах. Єдина проблема – скляні банки. Раніше купували тару на підприємстві під Києвом, а нині на її виробництво переорієнтовується склозавод під Рівним. А поки що тару приносять самі працівники та їхні знайомі, – словом, усі, хто прагне нашої перемоги. Кооперативний продовольчий фронт сповна наближає цю неймовірну справедливу мить.
Випуск підготували Михайло Мазур та Інна ОМЕЛЯНЧУК
З сайту Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств