Здобуття освіти і професії – найбільша життєва інвестиція, – ректор Полтавського університету економіки і торгівлі
Дитина, що успішно навчилась здобувати і засвоювати знання, склалась, як особистість – у подальшому більш вірогідно стане щасливою людиною, адже успішно займатиметься улюбленою справою. Але нині час настільки пришвидшився, технології невпинно прогресують, відтак змінюються вимоги до працівників, і навіть критерії успішності.
Про освітні тенденції розповів доктор історичних наук, професор, автор книг по лідерству, ректор Полтавського університету економіки і торгівлі Олексій Нестуля.
На освітню ситуацію вплинула пандемія, нині у нас велика міграція і руйнування через війну, на що орієнтуватись випускнику школи?
Питання надзвичайно складне й об’ємне, адже на освіту впливають не тільки технології, що стрімко розвиваються, вимагаючи нових спеціальностей, а значить нових програм підготовки за ними. Впливають не лише глобалізаційні процеси, які змушують нас орієнтуватись не лише на те, що ми бачимо навколо себе, в своїй країні, а далеко за її межами, тому що, готувати фахівця, який не буде визнаний і затребуваний у всьому світі – було б нечесно по відношенню до студентів, вони мають відчувати себе професійно комфортно в будь-якій точці планети. Час замкнених освітніх систем, якою була колись не найгірша в світі радянська, він пройшов. І ця глобалізація безпосередньо стосується освіти.
Але на освіту впливають ще й фізіологічні зміни, які відбуваються з дітьми. Науково доведено, що інтернет технології і зануреність до інформаційного простору з раннього дитинства, коли ще дитина ходити не навчилася, не розмовляє, а впевнено освоює функціонал гаджетів, знаходячи, що їй потрібно – всі ці технології впливають на становлення людської особистості, особливо на розвиток дітей. З одного боку, здавалось би, потік доступної інформації, яку не треба вишукувати по каталогах і бібліотеках, де та книжка сховалась, тепер загуглив і зразу маєш перелік електронних ресурсів – відкриваєш і працюєш. Це мало б прискорювати інтелектуальний розвиток, але виявляється, не все так просто. Ті знання, що доступні через гаджет, не є надбанням дитини. Це уміння знайти знання, але якщо в руках нема гаджету, то й знань немає. Бо для дійсного засвоєння, ця інформація має бути структурована мозком. На якесь питання дитина реагує: «Я це бачив, знаю!» А знає не дитина, знає мережа, і ці знання зберігаються там, не в мозку. Парадокс. Наші діти, дійсно, іноді дивують обізнаністю чи швидкістю реакції, креативністю, але їх мозок дорослішає значно пізніше, ніж у поколінь «доцифрової» епохи.
Ще років 15 тому я читав студентам лекції з лідерства, і ми там говорили про емоційний інтелект, когнітивний інтелект. Пояснював тоді, що якщо емоційний інтелект можна розвивати, то когнітивні навички остаточно формуються приблизно в 17-18 років, тобто на час закінчення середньої школи. Можна дещо трансформувати ці навички за рахунок психологічних практик, щоб емоції не впливали на здатність людини реалізовувати складні завдання і прийняття рішень. Але сама здатність формувалася до цього віку, щось давали батьки, школа і вулиця, які життєві ситуації ти пройшов, які завдання і як вирішував. Нині ж когнітивні навички формуються в 21-22 роки, а деякі дослідження говорять про 25-річний вік. Тобто, дитина закінчує школу і вступає на спеціальність, яка вважається успішною, під впливом батьків, друзів, у 22 роки отримує омріяний диплом, і усвідомлює, що не має бажання працювати за цим дипломом. І це фізіологія, бо без когнітивних навичок мозок не здатен планувати далеку життєву перспективу. Освіта повинна це враховувати.
Коли ми ведемо підготовку за спеціальностями, то мені з гарантами освітніх програм складно розмовляти, наприклад, якщо мова йде про економічну кібернетику, то на думку викладачів має вивчатися математика, кібернетика, чисто технологічний підхід. Але якщо випускник, що знає тільки це, усвідомить, що помилився з вибором фаху, то це буде надзвичайно неприємне відкриття. І тому я щасливий, що в нашому університеті вдалося реалізувати меседж, що ми даємо не лише професійні знання за обраною спеціальністю, а ще й компетентності, які описуються «великою четвіркою»: креативність, комунікативність, вміння критично мислити, командність (кооперативність). Це база душевних якостей, які визначають готовність людини до постійного розвитку, постійного навчання, вдосконалення. А для людини без цих компетентностей, усвідомлення того, що ти 4 чи 5 років навчався не там, сприймається болісно й подекуди трагічно. Таким чином ми в університеті допомагаємо сформувати студентам когнітивний інтелект, вчимо їх жити в соціумі, працювати в команді. Це надзвичайно важливо, бо інформаційні тенденції дітей з раннього віку виривають із соціуму. Гаджет виступає своєрідним сурогатом, що замінює реальне спілкування.
Насправді, я спостерігала дивну ситуацію. В моєму дитинстві ми постійно ватагою у щось грали. Щось вигадували наввипередки, спільно щось малювали, будували. А нині діти у дворі можуть мовчки сидіти на лаві з телефонами декілька годин, або сваряться й кричать, коли відволікаються від мобільних. Це і є брак навичок реального спілкування?
В Україні реформа початкової й середньої школи, яка подекуди «доінформаційними» батьками сприймається неоднозначно, бо перший час дітям не ставлять оцінок, змінилась палітра предметів, але це якраз спроба врятувати в дітях дітей. Врятувати їх для суспільства, навчивши комунікувати, дружити, любити, кохати, довіряти, брати на себе відповідальність.
Тому ми в університеті й поклали в основу концепції управління і освітньої діяльності – лідерство. Це сталось ще років 17 тому, коли на нас дивились, як на диваків. А нині, включивши новини, скільки разів за день почуємо слово лідерство?
Це зараз однозначно синонім успішності!
В тому ж і справа, адже лідерство не визначається посадою, наказом – це сутність людини. Нам важливо зараз виховати людей, які володітимуть компетентностями «великої четвірки» і від природи своєї будуть лідерами. Мені часто закидають, що коли всі будуть лідерами, то де ж взяти послідовників? А важливо стати лідером власного життя, брати відповідальність за себе, щоб не бути перекотиполем, яким є населення сусідньої держави, яке й не думають запитувати про їх думку. путін вирішив, що українців не має існувати, і ніхто з росіян йому не суперечить, всі посхиляли голови. Критичне мислення, яке ми виховуємо в дітях, там просто заборонено, за нього в росії катують і вбивають.
Креативність, яку ми культивуємо серед студентів, і не лише на зайняттях, а й через гуртки, студентське самоуправління, участь в управлінні своїм університетом, вибір 25% дисциплін, завдяки якому кожен студент може формувати свою індивідуальну траєкторію освіти. Можна й потрібно обирати те, що близьке до особистості, бачення майбутнього. Це 60 кредитів – рік навчання, це багато.
Можна по суті, другу спеціальність собі сформувати?
Так дехто й робить. Коли в нас не було окремої освітньої програми «Інтернет-маркетинг», то маркетологи брали багато дисциплін з поля інформаційних технологій, наприклад, інформаційні системи, веб-дизайн. Тепер ці дисципліни є базовими, зате, можна обрати щось інше, скажімо, з дисциплін, які викладаються у Полтавській політехніці. «Будівельні матеріали», якщо цей студент планує займатися просуванням будівельних матеріалів після закінчення університету.
Тобто, обрати можна не лише з того що викладають в ПУЕТ?
Обрати можна дисципліни в будь-якому університеті світу. А освітні платформи, які відкрили для українців дають ще більше можливостей, звісно, потрібно знати англійську мову. Ми зараховуємо, якщо студент надає сертифікат про успішне вивчення цих дисциплін, пройшовши необхідні форми контролю. Нещодавно ми вручали перші 10 сертифікатів, виданих нашим університетом студентам з інших українських вишів. Це тільки перші – загалом їх нині у нас навчається близько 80 з 30 університетів. Ми відкрили всі освітні дистанційні курси. Наша мета – зробити студента відповідальним господарем своєї власної долі.
Не можна будувати демократичне суспільство без відповідальності кожного. Не можна, щоб одиниці мали власну думку і відповідальну креативність, а інертна більшість сама не дала собі ради. І демократія тоді кульгава, бо ця більшість теж голосує. Потрібно виховати покоління, що відповідатиме суспільному запиту сучасності. Нам не вдасться якісно змінити країну на краще, якщо не змінимо суспільство, людей, які б відповідали вимогам демократії.
Освіта нині знаходиться на дуже відповідальному етапі розвитку. Мені він співзвучний тому суспільному й політичному зламу, що відбувався в епоху Відродження. Коли від заскорузлих віками, догматичних систем відношень феодальної доби, людство почало робити перші кроки на шляху до особистості, яка до цього була нівельована релігією, політичним безправ’ям народу, була до того похмурою, сірою епохою в культурному розвитку. Звісно, з’являлись світочі, як Фома Аквінський, але Відродження дозволило людині повернутися до самої себе.
Сучасний етап розвитку освіти, її трансформація пов’язана з відходом від технократичного змісту освіти, зі зміщенням на розвиток людських комунікативних і креативних якостей. Потрібно зберегти людину, адже ми маємо всі перспективи побачити, в повному сенсі цього слова, біороботів. Вже можна замінити кришталики в очах, суглоби, вживити імпланти й кардио-стимулятори. Справді, наука дуже швидко рухається в цьому сенсі. Фантастика нам інколи показує дивних істот з тілом людини й головою завбільшки з 5 копійок, а більшою вона біороботу й не потрібна, аби процесор помістився.
Ми побачили, як ковід прискорив трансформацію і панування інформаційних технологій. Україна в смартфоні напередодні попередніх президентських виборів сприймалася, як пуста обіцянка. А ми щодня вже цим користуємось, звикли, додаються постійно нові сервіси.
Більше 10 років ми створювали систему дистанційного навчання у нас в університеті, відео-студії, матеріально-технічну базу, програмне забезпечення, тому достатньо легко змогли продовжити навчальний процес в умовах карантину. Раніше у нас дистанційні курси були, як методичне забезпечення для самостійного опрацювання тем. Це було обов’язковим і для заочного навчання, і для стаціонару. Викладачі й студенти були знайомі з цими технологіями. Ми не відчули дискомфорту й паніки, адже все вже містилося на серверах і в хмарах. Можна працювати хоч з берега річки, хоч з будь-якої точки планети, де є інтернет.
На Ваш погляд, пандемія і дистанційне навчання вплинуло на якість знань випускників шкіл? Ви ж бачите в динаміці?
До нас приходять особливі випускники, які точно визначились з вибором, адже у нас немає бюджету. Ми пропонуємо вступникам близько сотні стипендіальних програм, в тому числі навчання закордоном, в т.ч. Erasmus+. За час війни близько 20 наших викладачів пройшли стажування в закордонних університетах, а студенти наші й зараз навчаються там. Нещодавно я повернувся з Литви, де зустрічався з Валерією, яка виїхала на навчання в Шауляйський університет прикладних наук до початку ескалації війни, а оскільки її батьки живуть в Охтирці, то їй запропонували залишитися ще на один семестр. Наші студенти поїхали на стажування до Італії, Болгарії, Туреччини, Німеччини, так, зараз це самі дівчата. Хлопці надолужать після перемоги України. Я дуже люблю, коли молодь їде на стажування тому, що це доводить – вони кращі! Головне, мотивація для розвитку.
Повертаючись до випускників шкіл, у нас зараз проходять зміни «PUET Summer Camp-2022», і днями був цікавий випадок. Дітям задали квест «знайти професора в університеті», і хтось же з них скреативив, що тут думати, ректор же професор, пішли до ректора. Зайшли, чудові, юні, сміються. Це прекрасна молодь – маємо зробити для них все можливе, аби вони жили в мирній країні й безпечному світі.
Спілкувалась Марія Бойко
Інтерв’ю з ресурсу “Новини Полтавщини” np.pl.ua